Розділ 32. П’ятнадцять секунд

Загальна відмітка скасування стояла на сороковій секунді. Едгар не закрив її словом «готово».

Він повернувся до власного керування А. Інґа показала Даніелю звичайний привід, який уже підготували. У ньому було джерело для малого ходу; у Даніеля — тридцять, відсутність тремору й два власні записи тієї самої муфти.

Якби рука затремтіла, цю допомогу довелося б прибрати з порядку. Привід і ручний дублер лишалися при Едгарові.

Даніель перевірив власне поле одним поглядом. Тремору нуль. Ліва травма нікуди не поділася. Положення ніг давало змогу торкатися потрібних кінців правою, не переносячи ваги через хворий бік.

На сорок першій секунді поставив першу нову мітку. Пів секунди справжнього контакту. На сорок другій — другу.

Це були саме кінці муфти, доступні з короткого боку. Не погашені бойові точки щита. Між майданчиками було шістдесят сантиметрів; навіть повний додатковий хід лишав пару всередині допущених чотирьох метрів, його самого — всередині трьох. Стрижень лишався легким, обидва контакти — в межах власного дотику.

Мітки могли жити до сто першої та сто другої секунд від початкового нуля. Проте режим не мав права чекати на цей їхній кінець. Дев’яносто секунд спроби закінчувалися раніше; муфта потребувала допомоги тепер.

На сорок третій оплатив економне Зчеплення.

Десять лишилося після двадцяти.

Нові п’ять за Огляд не списалися. Він уже оплатив його на двадцять сьомій, дочекався завершення на тридцять сьомій і використав власну нинішню записану реакцію. Порівняння між ними теж мало свою прийняту плату.

Даніель вибрав напрямок, який побачив у місцевій різниці.

Інґа відкрила звичайний підготовлений привід. Даніель не штовхнув його власною силою. Два кінці отримали реальну механічну роботу від перевіреного джерела, яке могло віддати не менше двох десятих кілоджоуля.

Муфта рушила коротко.

Едгар тримав власну рукоять у дозволеній послідовності. У його пальцях не було магічної плати, але від них залежало, чи прийме затискач те, що Даніель підводив.

Стрілка показувала шість десятих кілоньютона з п’ятьма сотими похибки. Навіть верх лишався нижче одиниці економного режиму. Вісімнадцять сантиметрів основного ходу й три реакційного не зникли з роботи тільки тому, що рух здавався малим.

Даніель бачив кінці муфти А. На В свій оператор виконував власний порядок повернення; на А він не міг зробити цього швидше за нього.

З боку Б прийшла коротка відмітка Йоахіма: власне повернення виконується. Леон передав те саме необхідне повідомлення з В.

У Даніелевій муфті вибране приймальне положення наблизилося до затискача.

Він хотів провести його ще швидше. Міг би зрушити увагу на найбільший освоєний діапазон і спробувати зробити малий хід сильним. Але оплачений економний режим не мінявся всередині запуску. Новий сильний вимагав би припинити цей і заплатити заново; десять такого запуску не давали.

Місцевий привід і не потребував цього.

Порівняння допомогло йому прийти до правильного напрямку. Не додало тиску. Даніель лишив верх сили там, де Інґа прийняла звичайний затискач до спроби.

За екраном щит стояв у ловителі. Страж ще не перестав бути небезпекою, але його прямий хід до оператора був відділений металом. Інґа лишалася при звичайному аварійному виході.

На п’ятдесятій секунді Едгар посадив затискач.

Він перевірив приймальне положення власним коротким рухом. Муфта не просіла після того, як магічний шлях розвантажили. Привід зупинився, повний хід лишився в обмежувачах.

— Прийняв, — сказав оператор.

Даніель лишав зв’язок до завершення його власного десятисекундного вікна, не вичавлював із решти ще трохи роботи. Верх шістдесят п’ять сотих, помножений на двадцять одну соту сумарного ходу, давав менше чотирнадцяти сотих кілоджоуля — менше від запасу звичайного джерела й набагато менше від одиниці режиму.

Обмежений рух мав достатню роботу від звичайного джерела.

Зчеплення закінчилося на п’ятдесят третій секунді.

Затискач лишився.

Даніель погасив нові мітки. Вони ще могли світитися, але штатному керуванню належало працювати без них. У його полі стояло десять, активного режиму не було.

До найпізнішого початку доведених тридцяти п’яти секунд лишалося дві секунди. Починати зараз нове повернення з нуля було не їхнім порядком: воно вже йшло від сорокової. Цю відмінність Даніель бачив у спільному відліку.

Едгар провів свою наступну команду. Місцевий пристрій дочекався звичайного приймального положення, звірив власну відповідь. Даніель міг хотіти побачити рядок раніше, але не міг оплатити його появу.

На п’ятдесят восьмій А повернувся до початкового керування.

Едгар прочитав саме це поле. Не тільки положення ручки. Астрід прийняла власну технічну квитанцію А; Даніель побачив її номер на доступному повторювачі.

Одна точка.

Після місцевого успіху стало страшніше чекати решти. Тепер він нічого не запускав. Не міг відчувати, що ще одна плата тримає час у його руці. Йоахімові належало завершити Б на власній лінії, Гельмутові — повернути локальну підготовлену частину C і прочитати справжній початковий стан.

Леон підтримував звичайний голос. Не біг між портами й не обіцяв зберегти технічне поле ціною швидкості.

На шістдесят п’ятій Б дав свою відповідь.

Той самий початковий режим, власний пристрій, власний оператор. Астрід прийняла квитанцію по незалежному постовому шляху. Йоахім не додав до неї стан В, якого не бачив.

Даніель почув від Леона короткий зворотний повтор для Гельмута. Потім тиша каналу лишила місце самому операторові.

Пошкоджений сервісний контакт C не відновили всередині цих секунд. У Гельмута лишалися місцевий контролер, свій чинний ключ, окрема звичайна техніка повернення та випробуваний резерв передавання власної квитанції.

На сімдесятій він прочитав початковий стан зі свого пристрою.

Леон передав голосовий факт одразу. Технічний запис прийшов окремо через незалежний звичайний постовий шлях — той, який перевіряли до старту. Астрід звірила його джерело, час і номер локальної відповіді C. Не перетворила голос Леона на цю квитанцію.