Розділ 27. Місце для одного

Даніель підняв чашку з аркуша. Кут не загнувся. Порожнє місце для завтрашньої відповіді лишилося цілим, і він раптом відчув, як сильно хоче більше не дивитися на нього.

На годиннику було дев’ятнадцять двадцять. Софія складала свою папку; на лаві, де звичайно сидів Леон, лежала лише карта. Даніель потягнувся до іншого примірника, того, який приніс після розмови з Віктором.

— Я піду закрити пропозицію, — сказав він.

Софія зупинилася з ремінцем у руці.

— Ти вже вирішив?

— Хочу спершу отримати відповідь на те, що там лишається моїм.

— Тоді скажи саме це.

Він подивився на загнуту обкладинку. На ній не було слова «відмова». Лише номер, строк і його підпис за отриманий текст.

— Піду отримати актуальні умови. Потім вирішу.

— Я тут, якщо захочеш говорити після.

Вона не поклала руку на його примірник і не запропонувала йти разом. Даніель узяв папку правою. Вона важила менше половини кілограма; ліва рука лишалася на підтримці.

О дев’ятнадцятій двадцять дві Астрід прийняла звернення. Він назвав номер пропозиції й попросив чинний договірний канал.

Астрід звірила дозволені поля, потім відкрила окремий реєстровий запит.

— На відповідь і рішення сьогодні? — спитала вона.

— На умови й право зареєструвати мою відповідь.

— Це дві перевірки.

У приймальному вікні лишилася Ґудрун Вінтер. Даніель упізнав її голос раніше, ніж вона назвала себе. Але дочекався імені й номера сьогоднішньої зміни.

Вона показала свій чинний договірний допуск. Запис дозволяв прийняти індивідуальну відповідь на цю пропозицію й закрити запропонований шлях участі; діяв до вісімдесят четвертого о вісімнадцятій. Не містив права міняти три місцеві порти. Астрід перевірила запис у власному реєстровому полі, незалежно від того, що Ґудрун пам’ятала їхню попередню зустріч.

— Вікторів місцевий доступ закінчився сімдесят сьомого, — сказала Ґудрун. — Сьогодні ним тут не користуємося.

— А його відповідь?

— Через муніципальний пост Мерева. Попросила підтвердити особу, нинішню роль і право передати умови саме цієї пропозиції. Поки не відповів пост, голос не приймаємо за документ.

Даніель сів на край лави. За стіною пересували звичайний ящик, не його майбутній вантаж. Зручний підпис міг би позбавити його потреби рахувати такі звуки: кожне переміщення, кожен чужий день. Водночас він знав, що в Мереві теж хтось мусить підняти ящик, коли папір обіцяє «забезпечено».

Ґудрун підсунула йому примірник. Сторінка з зовнішніми призначеннями була та сама за предметом, але її чинність мала сьогоднішнє підтвердження. Доступні записи про заселення лишалися. Підписів людей із тих ділянок тут не з’явилося.

Він прочитав далі, до індивідуальної частини.

За прийнятим мандатом учасника йому відкривали службовий захищений коридор та приймання на визначених постах. Обслуговування мало своє касетне забезпечення, штат і строки.

Додаток містив нове конкретне транспортне місце: одне пасажирське, на постачальному поверненні з Р-6 вісімдесят третього дня о десятій. Даніель перевірив дату двічі.

— Це не той рейс, який пішов сімдесят шостого?

— Ні. Та відомість закрита. Цей наряд новий. Транспортний пост підтвердив маршрут до Мерева, справну машину, власного водія зі своїм часом сну й окремий фонд пального. Ось сьогоднішня відповідь.

Він прочитав номер відповіді. У маршруті були зупинка й дозволене приймання наступного дня; машина не могла бути вдома за годину від його рішення. Але вона мала би повезти його, а не вимагати шість днів пішої дороги.

Йому дозволяли одну особисту сумку в межах названої маси. Два візки, тара, Софія й Леон у цьому місці не поміщалися за договором, навіть якщо фізично кузов мав вільний край.

— Тільки мене?

— Індивідуальна пропозиція. Чужих документів і відповідей у вас немає.

— Візки я міг би лишити їм для повернення.

Ґудрун не заперечила, що це можливо.

— Якщо вони окремо приймуть таку роботу та відповідальність. Цей підпис не призначає їх.

Даніель подивився на власне ім’я. Він міг би приїхати до дому раніше, тримати легку сумку й не просити ліве плече витримати довгий шлях. Там були звичайні двері, люди, яких він знав, і робота, яку не треба було щоранку заново пояснювати. Ця вигода не зникала через те, що на наступній сторінці жили інші люди.

Він попросив показати рядок резервування. Місце справді тримали до його відповіді сьогодні; підтверджене транспортне приймання залежало від нового мандата, а не лише від бажання сісти. Окремий пасажирський тариф до цього наряду не входив.

— Можна купити місце без участі?

— У цьому рейсі — ні. Не маю права прийняти таку оплату.

Даніель поклав аркуш на стіл. Не було сенсу сперечатися з її відсутнім правом, ніби вона приховала квиток у шухляді.

О дев’ятнадцятій тридцять дві меревський пост підтвердив канал. Астрід прочитала службові поля особи й чинної ролі Віктора; договірний пост звірив право передавати пропозицію. Його колишній місцевий допуск не продовжили. Говорив він через названий муніципальний термінал.

— Даніелю, — сказав Віктор. — Отримав твій запит.

— Прочитав новий транспортний додаток.

— Місце реальне.

— Для мене одного.

— Так. Я не казав, що твої люди мусять поїхати з твоїм рішенням.

Даніель чув сухий звук паперу біля чужого мікрофона. Віктор теж дивився в текст, не лише добирав голос, яким слід вимовити вигоду.

— Якби я прийняв, ти міг би змінити зовнішні призначення на порожні?

— Тільки після власного підтвердження іншого приймача за цим порядком. Сьогодні не маю такого підтвердження на весь запропонований захист.

— Тоді житлові ділянки лишаються умовою.

— Частина призначень має чинне заселення. Це в твоєму тексті.

Він не попросив Даніеля вимкнути канал, щоб сказати іншу відповідь без реєстрації. Від цього розмова стала важчою. Відкрито прийнята ціна не була меншою за приховану.