Розділ 25. Ключ не відповідає за людину

На ранок три акти лежали рівно. Даніель прокинувся після восьми годин сну, закінчив догляд і відкрив тільки свій робочий аркуш. До останньої оплаченої зміни Софії лишалося понад дві години.

О шостій двадцять Павел передав через районний пост акт за показанням опівночі. Сімдесят восьма доба закрилася на тринадцяти цілих двох десятих кіловат-години; разом від сімдесят шостої — тридцять дев’ять цілих і дев’ять десятих за три завершені доби. Даніель звірив додавання, лишивши сьогоднішній рахунок відкритим.

Вона сиділа навпроти з власною чашкою.

— Після дванадцятої більше не буде робочого листа, — сказала вона.

— Буде приймання останнього.

— Потім теж не буде.

Даніель подивився на папери, які вже розкладав на її бік столу. Пересунув їх назад.

— Якщо захочеш, принесу окреме прохання про журнали.

— Принеси. Я спершу поїм.

Леон узяв карту дозволених підходів. Йому сьогодні належало перевірити голосові шляхи, доставку повідомлень і вихід.

О шостій сорок вони вийшли до двору. Перед виходом підтвердили чинну роботу Н і депової, фактичні кваліфіковані явки й підміни. Сьогоднішні заміни о восьмій сорок п’ять та дев’ятій ще були попереду. AA працювали від восьмої сімдесят восьмого дня; нової заміни сімдесят дев’ятого не було.

Інґа чекала на А з реєстровими підтвердженнями трьох операторів. Дати звичайних актів огляду стояли окремо від допусків до сервісної роботи. Едгар прочитав свій запис, потім повернув посвідчення їй для звірки.

— Чинний допуск до цього типу й цього місцевого порта, — сказала вона. — Перевіряємо на пристрої. Не розширюємо до складського.

У Едгара була власна кваліфікація, прийнята місцевою службою до сьогоднішнього звернення; Йоахім і Гельмут мали свої незалежні записи. Кожному належало прийти з власним посвідченням до свого пристрою.

Даніель прочитав підтвердження, які йому дозволили бачити. У них були ім’я, роль, межа доступу й факт чинної кваліфікації.

— Як ваші звичайні роботи? — спитав він Едгара.

— Підміна на сьогодні й завтра прийнята. Дві зміни з шостої до чотирнадцятої тут оплачені окремим сервісним нарядом. Після них я не залишаюся на ніч.

Інґа показала місцевий штатний лист. Для наступних годин були інші кваліфіковані люди: денна передача о чотирнадцятій, нічна о двадцять другій. Їхні живлення, зв’язок і платня входили до звичайного обслуговування ділянки.

На вісімдесят перший і другий день вони погодили інший ранковий наряд, з присутністю на своїх точках від п’ятої п’ятдесят. До нього служба залишала їм вільну ніч і сон від дев’ятої вечора до п’ятої ранку. Старі складські й навантажувальні задачі забирали погоджені підміни, не Даніель.

— Якщо затримають ремонт? — спитав Едгар.

— Перераховуємо людей і дату до старту, — відповів Даніель.

— Добре. Не вписуй мене після безсонної ночі.

Перед дев’ятою місцеві пости підтвердили заміну трьох штатних касет о шостій тридцять. Учорашню А зняли до її повної заводської межі; невикористані години не зберігали витратник. Три нові були зі звичайного фонду й діяли до завтрашньої шостої тридцять. У шафі лишилося шість цілих.

Оператори почали дозволений звичайний журнал циклу. Даніель бачив свій місцевий R-A, Б і В ще не бачив. Дані в їхніх власних полях мали отримати ті, хто стояв поруч із пристроями.

На А Інґа звірила передімпульсні показання та роботу решітки. Власний імпульс і звичайний місцевий перенос відбулися без сервісної зміни порта. Максимум приймача лишився в межах тридцяти. Даніель не просив довести його до вищого числа, щоб швидше одержати доказ.

Після звірки вони дочекалися погодженого сервісного вікна на читання доступу. О десятій десять Едгар став перед пристроєм А. Його фізичний допуск, посвідчення, акт відновлення та поточна перевірка лінії й навантаження збіглися з полями пристрою.

На екрані з’явився K-A. Едгар прочитав порт, власне ім’я й строк: до вісімдесят другого дня, дванадцята нуль нуль. Інґа попросила повторити строк із хвилинами.

— Дванадцята нуль нуль, — сказав він.

Пристрій видав токен тільки йому. Даніель записав відмітку приймання. Режим порта залишився вихідним.

До Б вони перейшли звичайною дорогою. Двісті двадцять метрів за журналом мали ворота й поворот. Даніель не рахував їх власними двадцятьма метрами.

О десятій тридцять Йоахім Клаус подав свою кваліфікацію на P-B. Складський акт незалежного огляду перевірили тут, у його лінії. Пристрій прочитав власний номер вузла, поточне навантаження й фізичний доступ, видав K-B з Йоахімовою прив’язкою.

— До дванадцятої нуль нуль вісімдесят другого, — повторив Йоахім. — Тільки Б.

Він поклав отримане підтвердження поряд із власною перепусткою.

На В вони були до десятої п’ятдесят. Гельмут відсунув від пристрою робочі рукавички, прочитав своє посвідчення і кваліфікаційний запис. Пристрій P-C звірив їх із власним актом огляду. K-C мав його ім’я, власний порт і окремо прочитане поле до вісімдесят другого дня о дванадцятій нуль нуль.

Даніель звірив три строки. Вони збігалися.

— Якби тут було до одинадцятої? — спитав він Інґу.

— У нашому листі стояла б одинадцята. Далі нова видача або інша підготовка.

Гельмут повернув свою копію до кишені.

— І моя відповідь, якщо зміниться робота.

Пост В дав Леонові дві місцеві службові радіостанції для перевірки основного й резервного шляху. Вони мали власні прийняті блоки зі звичайного місцевого фонду. Дві позичені дорожні рації не виходили на цей наряд; домашніх AA тут теж не було.

Едгар повернувся на А. Йоахім — на Б. Даніель залишився біля Гельмута й бачив, що той читає своє фактичне поле вихідного стану. Леон відійшов у дозволене місце В, запросив основний голосовий повтор.

Едгар назвав порт, стан і час власного читання. Йоахім повторив отримане, передав своє. Гельмут відповів третім.

Біля старої металевої рами основний звук обірвав кінцівку Йоахімового слова. Леон не дописав її здогадом.