Розділ 24. Чужі речі

Дозвіл на дальній двір лишався на столі, коли Даніель прокинувся о пів на шосту. Він закінчив догляд, прибрав використаний третій новий набір до окремої тари й залишив чотири цілих. Леон перевіряв ремінці власної сумки. Софія готувалася до передостанньої оплаченої зміни.

О шостій двадцять Даніель отримав через районний пост Павелову виписку за показанням опівночі. Повна сімдесят сьома доба — тринадцять цілих і чотири десятих кіловат-години; з учорашніми тринадцятьма й трьома десятими — двадцять шість цілих і сім десятих за дві завершені доби нового тижня.

— Увечері хочу прочитати те, що побачите, — сказала вона. — Сьогодні я лишаюся тут.

Даніель кивнув. До восьмої їй треба було дістатися свого робочого місця, а не дальніх воріт.

Астрід відкрила ранкове приймання. Вчорашнє рішення мешканців лежало в їхній папці; нові відповіді на звернення про обхід прийняли вже сьогодні. Даніель прочитав їх до виходу.

Два співвласники двору підтвердили доступ до А та R-A у межах своєї території. У складській частині тримачка чинного договору дозволяла огляд R-B і його лінії; Астрід звірила її право підпису з поточним реєстром. Колишня навантажувальна ділянка мала свого місцевого балансоутримувача. Його уповноважений підписував прохід до R-C, не користуючись дворовою часткою замість власної. Усі три дозволи мали строк до вісімдесят четвертого дня о вісімнадцятій і перелік допущених людей.

Нижче стояла примітка про речі. Дозвіл на землю не давав права забрати те, що належало іншому.

— Власниця вже відповіла? — спитав Даніель.

— На зустріч, — сказала Астрід. — Не на вивезення.

Вони вийшли о пів на сьому. Дорога зайняла годину. Біля дальніх воріт Інґа Фальк показала свій погоджений наряд на оцінку й приймання; Едгар — допуск до звичайної механічної роботи.

О сьомій сорок Інґа відкрила дозволену ремонтну частину. Пошкоджений кронштейн був гіршим із внутрішнього боку. Два з’єднувачі стояли на зношених посадках; один слід натирання Даніель спершу прийняв за тінь.

Він нахилився тільки після того, як Інґа показала безпечне місце.

— Це не від учорашніх воріт, — сказав він.

— Ні. Тому й не купувала деталі з твого опису.

Вона перевірила звичайний привід, посадки, кабельний ввід і доступ до охолодження. Даніель тримав легку лампу правою, поки Інґа перевіряла видимі поверхні.

До восьмої двадцять вони мали конкретний перелік. Два звичайні з’єднувачі, один кронштейн, робота з посадками й повторне приймання. Один зі співвласників прийшов зі складським листом. Інґа звірила фактичні деталі, не тільки їхні назви; потрібні три предмети були в кінцевому механічному запасі двору.

— А робота? — спитав він.

Едгар назвав свої чотири години. Інґа — дві на оцінку, перевірки й приймання. Двоє місцевих працівників мали по дві години на перевезення. Леон окремо погодив дві години супроводу вантажу й закриття передачі. Даніель міг дати одну годину легкої допомоги після обходу.

Тринадцять людино-годин увійшли до нового наряду НР-78/А. Співвласники підтвердили окрему плату з ремонтного фонду; пост провів її резервування й показав квитанцію. Оплата звичайної роботи йшла своїм службовим рахунком, не додатковими порціями для їхньої шафи.

Даніель підписав тільки власну годину.

— Якщо до тринадцятої не встигну пройти В, повідомлю, — сказав він.

— Тоді змінюємо наряд, — відповів Едгар. — Не пишемо, що ти тут був.

У західній частині R-A стояли чотири ящики й розібрана рама. Під старим написом «вільний» на копії реєстру вони виглядали майже навмисною відповіддю.

Жінка біля дверей назвалася Ізольдою Керн. Її посвідчення та квитанція на зберігання збігалися з реєстровим записом про речі. Вона прийшла з ключем, не з порожнім рядком для підпису.

— Спершу відкрию сама, — сказала вона.

Даніель відійшов. Леон залишив транспортний лист складеним, поки вона перевіряла ящики.

У першому лежали дрібні механічні частини. Ізольда довго дивилася на наклеєний перелік, потім закрила кришку.

— Два роки ніхто не питав, куди це переставити. Тепер вам потрібна підлога?

— Потрібен перевірений порожній приймач, — сказав Даніель. — Але я не маю права звільнити його без вас.

— Ви можете запропонувати місце?

Леон показав погоджену звичайну комору сімнадцять поза всіма трьома R. Її тримач дозволив приймання саме цих речей. Там було чотири з половиною квадратні метри вільної площі; розкладений вантаж займав три цілих і дві десятих. Ізольда попросила показати їй приміщення до перевезення.

Едгар лишився з Інґою біля оцінки. Даніель і Леон пішли з жінкою до комори. Вона перевірила суху стіну, замок і право тримати власний ключ. Не погодилася ставити раму впритул до дверей.

— Якщо знадобиться ящик ізнизу, я не підніму це сама.

Леон пересунув на плані дві прямокутні позначки. Місця вистачало з вільним проходом. Ізольда прочитала перелік ще раз і лише тоді погодила передачу.

О дев’ятій вони були на захищеному регіональному вході поза експериментальною гілкою. Тут працював свій штатний пост. E-A ще ремонту не прийняв; його не оголошували діючим заради зручного очікування. Даніель чув імпульс і дивився на людей, які чекали завершення звірки, не на свій заряд.

Після дев’ятої двадцять повернулися до речей. Двоє оплачених працівників привезли місцевий ручний візок із перевіреним допуском сімдесят кілограмів. Ящики й рама важили сорок вісім; разом із тарою лишалися нижче його межі. Два позичені експедиційні візки залишилися в Р-6. О дев’ятій сорок почали оплачений транспортний наряд.

Ізольда сама наклеїла номер на кожний ящик. Даніель ніс аркуш і легкі порожні наклейки. Коли працівник потягнувся до рами, жінка спинила його.

— Цим краєм догори. Він має стояти так і в коморі.

Той повторив умову й повернув раму. Леон перевірив, щоб наступний ящик не затиснув її край. Даніель хотів допомогти підняти, але залишив ліву руку на підтримці.