Розділ 20. Імена на приймальному боці

На сімдесят п’ятий ранок Даніель узяв останній старий бинт. Не найменший із запасу, не той, який лишався після вибору: останній. Порожня коробка показала це краще за відмітку в зошиті.

Він розклав серветки й рукавички, відкрив свою денну частку засобу. Старе ушкодження зліва відгукнулося, коли спробував дотягтися до застібки не тим рухом. Даніель повернув руку, зачекав і попросив Леона подати край тканини. Той подав, але не взявся доробляти перев’язку замість нього.

— Купуватимеш після десятої? — запитав Леон.

— Так. Якщо Веста підтвердить ті самі матеріали.

— Наші п’ять уже відкладені. Я запечатані перевірив. Решта лежить окремо.

П’ять харчових порцій біля виходу не були сніданком. Учора всі троє погодили саме цю покупку, з аварійного фонду, після сьогоднішнього огляду й фактичного приймання. Даніель перевірив оболонки, поклав порції в сумку. Нових матеріалів у шафці від цього ще не стало.

Софія розгорнула свою відомість зміни. До восьмої вона мала встигнути на облік, а їхня зустріч із Ґудрун Вінтер починалася після першої.

— Копію умови про рейс залиш мені цілу, — сказала вона. — Учора там було посилання на додаток. Я не знаю, що за ним.

— Дочекаюся тебе.

— Читати можеш раніше. Свою зміну я через це не пересуваю.

Вона пішла зі своєю перепусткою. Даніель лишив на столі місце для другої копії.

Веста прийняла його о десятій. Перед оглядом відкрила вчорашній запис призначення, звірила використані матеріали, подивилася на шкіру біля пов’язки. Даніель розповів про вчорашню легку коробку та ранковий рух. Не додав до цього, що йому хотілося здаватися менш ушкодженим перед Віктором.

Веста попросила ще раз показати, як він згинає руку.

— Обмеження лишається, — сказала вона. — Купівля його не змінює. Нових таблеток у цьому наборі немає.

Вона виклала сім цілих денних пакунків. Даніель перевіряв кожен, читаючи назву й строк, а Веста не підганяла. Чотирнадцять серветок, сім бинтів, чотирнадцять пар рукавичок, сім десятих літра засобу; пломби цілі, призначення те саме. Він віддав п’ять порцій лише після перевірки. О десятій двадцять вони обоє підписали приймання.

— На сімдесят шостий — вісімдесят другий, — сказала Веста. — На наступний день домовляйся завчасно. У мене не обіцяний тобі наступний комплект.

Даніель помістив нові пакунки в легку тару. Разом із нею вантаж важив два кілограми. Він узяв його правою рукою, зупинився на сходах, перехопив ручку нижче. П’ять витрачених порцій уже не можна було назвати недоторканими на зворотну дорогу.

Леон удома звірив матеріали з квитанцією, вклав їх у шафку за порядком використання. Даніель записав: старих наборів нуль, нових сім; аварійні сорок дві порції й сорок вісім літрів.

— Я після обіду йду по колесо, — сказав Леон. — На зустріч устигну до закриття відомості. Якщо знадобиться зняти мірку з візків, повідомиш.

— З двох візків.

— З двох, — погодився Леон. — Рейс не зробить нам третього.

Він мав власну домовленість із майстром. Даніель поклав клінічну квитанцію в особисту папку, взяв номер пропозиції й пішов до приймальної кімнати.

Ґудрун Вінтер поставила на край столу три примірники. Її дозвіл на роботу з цим договором був у реєстрі; Даніель знову звірив номер, строк і перелік партій. Віктор сидів біля вікна, не за місцем підпису. Поруч лежала накладна на вісім касет для меревської клінічної лінії. Ця накладна вже мала окреме приймання, незалежне від сьогоднішньої відповіді.

— Чотири місцеві? — запитав Даніель.

— Учорашня закінчила роботу сьогодні о восьмій сорок п’ять, — відповіла Ґудрун Вінтер. — Прийнята заміна працює до завтрашньої тієї самої хвилини. Дві наступні цілі. Учорашня використана повертається в тарі, не в залишку нових.

Даніель попросив акт заміни. Час, номер касети й підпис місцевого працівника збіглися. Пост мав своє звичайне живлення й свій приймальний майданчик; жодного домашнього номера в акті не було.

Софія прийшла після завершення оплаченої зміни. Зняла робочу куртку, притиснула складений лист обліку до своєї сумки й сіла з іншого боку столу. Ґудрун Вінтер запитала, чи дозволяє Даніель дати їй примірник для спільного читання. Він дозволив у межах умов пропозиції, без клінічного вкладення.

Перші сторінки містили те, що вони вже бачили: строк тимчасової пільги, визначені захищені точки, касети, навчені працівники й приймання кожного вводу. Умова не продовжувала виняток SX-R1/R2 і не переносила строк домашнього обслуговування. Даніель провів пальцем по датах. Старі права до сто двадцятого й сто двадцять другого дня залишалися своїми окремими зобов’язаннями.

— Для нового захисту потрібен окремий мандат учасника, — сказала Ґудрун Вінтер. — Саме його пропонують підписати.

Віктор показав таблицю результатів місцевого поста. Учорашній прохід був там із прийнятим актом. Робітник, який вивільнив ногу й вийшов по мосту, лишався фактом. Даніель бачив його обличчя; воно не стало неправдивим від появи наступної сторінки.

На цій сторінці починався додаток про приймальні призначення.

Даніель прочитав перший рядок, потім другий. Один перелік стосувався місцевого порожнього складу, оглянутого вчора. Далі йшли зовнішні призначення з номерами житлових ділянок. У колонці поточного використання стояли прийняті дані про мешканців. Колонка відповідального за навантаження не містила їхніх підписів: мандат мав прийняти обов’язок за розподіл, виконуваний службовим оператором.

— Тут люди, — сказав Даніель.

Ґудрун Вінтер не виправила його на слово «призначення».

— Тут ділянки, які не визнані порожніми. Поточні записи про заселення входять до повного тексту. Перевірка придатності приймання належить операторові за цим порядком.

Даніель перегорнув сторінку. Вигода для його захищених точок мала спиратися також на приймання поза ними. За відсутності вільного місцевого приймача зовнішнє призначення не припиняло дію мандата.