Розділ 19. Рейс із Мерева

Машина зупинилася за смугою приймання, не біля їхніх візків.

Даніель почув її ще з двору. О пів на одинадцяту сімдесят третього дня ворота відкрили тільки для названого рейсу; місцевий працівник звірив номер із власним листом і попросив водія залишити двигун у звичайному режимі.

Лоте стояла біля столу.

— На прийманні Ґудрун Вінтер, — сказала вона. — Уповноважена за цим договором постачання. Відвідувачі проходять до неї, не до кузова.

Даніель узяв легку папку. Леон лишився біля місцевого колеса: хотів спершу закінчити власну домовленість із майстром. Софія працювала до полудня.

Ґудрун перевірила Даніелів дозволений відвідувальний час. На її столі лежав фізичний шляховий лист, зі зупинками й учорашньою датою виїзду. Даніель глянув на нього раніше, ніж на чоловіка, який ішов від машини.

Віктор зняв легку дорожню куртку й залишив у руках закриту папку.

— Не думав, що зустрінемося тут, — сказав він.

— Я знав, що ви маєте свій рейс. Не знав часу.

— Його теж довелося підтвердити.

Віктор поклав папку на стіл Ґудрун.

Шляховий наряд показував Мерев учора о сьомій, проміжний районний склад після полудня, підтверджену нічну зупинку й сьогоднішній останній відрізок. Водій мав власний час сну; машину не гнали всі шістдесят кілометрів без зупинки. Її автомобільне пальне належало цьому рейсу, а не насосному залишку, який Даніель колись привіз і запломбував.

На проміжному складі за окремим актом отримали дванадцять нових стандартних сервісних касет. Ґудрун перевірила номер партії, цілі пломби й напрямок. Вісім були відведені для клінічної лінії Мерева після цього регіонального приймання, чотири — для місцевого захисного проходу за окремим додатком. Вони не були домашніми N або деповою тижневою сімкою.

Поряд ішов закритий клінічний матеріальний пакет. Ґудрун прочитала призначення та кількість за своєю накладною, не розкриваючи імен пацієнтів у загальному дворі.

— У машину після цього вони повернуться? — запитав Даніель про вісім касет.

— За клінічним актом, — відповіла вона. — Віктора сюди прийняли для його власної частини договору. Не для того, щоб він мав усе в цій шафі.

Віктор дочекався, поки вона закінчить звірку. Потім відкрив свою дозволену копію.

У ній був реальний обсяг службового доступу до названого місцевого проходу, центральне підтвердження ролі й кінцевий строк. Ґудрун звірила підписанта з реєстром незалежно від папки Віктора. Місцевий оператор мав окремо прийняти касету, звичайний ввід і приймальну смугу.

Даніель прочитав межу: до сімдесят сьомого о вісімнадцятій, тільки для цього поста й цієї партії.

— Ваша клінічна мета та сама? — запитав він.

Віктор посунув відповідний додаток.

— Та сама. Лінія потрібна клініці, а касети мають пройти тутешнє приймання. В Мереві на цей час є власний прийнятий штат. Я не залишив її на порожньому слові «повернуся».

Ґудрун назвала фактичне підтвердження зміни. Воно містило потрібні службові поля, без чужих діагнозів. Даніель прочитав номер, а не спробував знайти там Люсі.

Віктор помітив його погляд.

— Приватні клінічні відповіді не в цій папці.

— Знаю.

Даніель лишив аркуш на столі. Марк мав власний дорослий канал до Люсі, і новий рейс не робив його учасником цього двору.

До полудня приймання партії було закрито. Вісім клінічних касет лишалися в окремій визначеній смузі, чотири місцеві — на своєму посту.

— Завтра проходом користуватиметься місцева ремонтна бригада, — сказав Віктор. — Якщо хочеш перевірити вигоду, прийди за своїм спостережним часом.

Даніель подивився на Ґудрун.

— Це можна погодити?

— Тільки дозволений край. І до звичайного пуску має бути підтвердження оператора. У вас не з’являється чужий ключ від цього запрошення.

Він заповнив запит. Повного тексту ціни тут ще не було; Віктор подав окремий номер пропозиції й час її читання.

— Пакет відкриємо після місцевої перевірки, — сказав він. — Я не прошу віри замість умов.

Даніель не відповів, що йому від цього вже легше.

Віктор мав справжню машину, цілі касети й перевірені права. Зручніше було б знайти одну підроблену пломбу й закрити на ній усю розмову. Ґудрун такого приводу не дала.

Софія прийшла після власної зміни. Поклала свою квитанцію до окремої папки й прочитала лише дозволений обсяг приймальної копії.

— Я з вами завтра на імпульсі не працюю, — сказала вона. — Можу прийти дивитися, якщо хочу.

— Хочеш? — запитав Даніель.

— Так. Хочу побачити реальний приймальний кінець. Не тільки захищену сторону.

Віктор показав назву смуги. Ґудрун підтвердила, що її локальні поля входять у спостережний обсяг.

Леон прийшов ближче до третьої. Дочекався, поки йому дозволять стояти біля машини, прочитав лише край зворотного шляхового листа. На кузові лишалися сліди дороги; це не було абстрактне «можна повернутися», яким Даніель утомився називати шість днів майбутнього шляху.

— Їде назад? — запитав Леон.

— Сімдесят шостого о десятій, — відповів Віктор. — Після завершення власного приймання. Не раніше.

Леон подивився на свій візок.

— Тара тут умістилася б?

— За розмірами так. Два візки й чисті посудини входять у передбачену вантажну частину. Люди йдуть окремо за названим мандатом.

Він не сказав, що всі вже записані в машину. Даніель побачив у листі три можливі пасажирські місця й умову заповнення. Це було попереднє відведення, не їхня фактична посадка.

Леон повернувся до свого колеса.

— Прочитаю весь рядок, якщо дійдемо до нього, — сказав він. — Не записуйте за мене зараз.

Ґудрун підтвердила, що без особистих документів нікого не внесуть. Віктор прибрав транспортний лист до власного пакета.

Даніель вийшов із двору з коротким спостережним підтвердженням на завтра. У нього вже не було оплаченої післяобідньої зміни.