Розділ 18. Що лишається

Перший дальній кінець був видимий з початку смуги, але Даніель не міг оглянути його навичкою звідти.

Він зупинився біля ближніх приводів і прочитав звичайний лист Інґи. До кожної далекої основи вона ходила особисто; перевірила поверхню, приймальний упор і повний короткий хід.

Була половина восьмої сімдесят першого дня. Софія вже готувалася до власної ранкової зміни. Даніель після нічного сну мав сто, але о першій мусив бути на своїй ділянці. Леон прийшов без учорашньої квитанції: оплачений договір він закінчив, на ранкову смугу погодився окремо й тільки до місцевого приймання.

— Дорогу пройти ще раз? — запитав він.

— Пройти. Без міток.

Леон узяв звичайний годинник. Даніель залишив контактний інструмент у петлі й пішов від ближнього краю до дальнього. Шістнадцять секунд. Зупинився, не торкаючись робочої поверхні. Потім двадцять секунд до власної спостережної позиції, трохи далі за початок смуги.

Звідти далекі кінці вкладалися у виміряну відстань із верхом двадцять метрів. Даніель бачив покажчики. Ліва підтримка не заважала ходити, поки він не пробував повертати плечем увесь корпус одразу.

Інґа перевірила власний вимір. Між кінцями кожної пари було п’ятнадцять цілих дев’яносто п’ять сотих із п’ятьма сотими похибки. Від його позиції до найдальшого — дев’ятнадцять цілих дев’яносто п’ять із такою самою похибкою.

— Якщо прилад додасть ще п’ять сотих? — запитав Леон.

— Тоді переставимо. Не вміститься в старе слово «приблизно».

Інґа показала йому нерухому позиційну риску. Даніель поставив носок правої ноги перед нею.

Вони повернулися до ближніх приводів. Повна проба мала невелике зусилля: потрібна була дальня геометрія, не ще одне доведення шістнадцяти кілоньютонів. Чотири короткі донорні ходи разом давали щонайменше п’ять сотих кілоджоуля; обмежена передача брала менше. Основи, кожна з перевіреним місцевим запасом, не мінялися.

Едгар підтвердив звичайний стоп. Стояв біля власного пуску, з відкритим проходом до всіх приймальних рисок.

Даніель подивився на годинник.

— Якщо запізнюся, не починаємо.

— Я бачитиму тебе на позиції, — сказав Едгар. — Не твою заплановану хвилину.

Леон пішов до зовнішнього краю. На його аркуші були фактичні часи переходу.

О сьомій п’ятдесят дев’ять п’ятдесят Даніель почав Огляд ближнього донора. Десять секунд закінчилися перед восьмою. Заряд став дев’яносто п’ять.

Рівно о восьмій торкнувся першої ближньої точки. Три контакти почалися на нульовій секунді, на половині й на першій. О восьмій нуль одна з половиною почав четвертий і водночас зробив перший повільний крок підготовленого переходу. Ще пів секунди кінчик тримав ту саму доступну поверхню в межах метра. На другій секунді відвів інструмент: усі чотири ближні мітки стояли.

На першому переході не біг. Відміряні шістнадцять секунд почалися з того повільного кроку на першій із половиною; саме так він пройшов дорогу без запуску. Інструмент лишався праворуч, ліва рука — біля тіла. На дальньому краю підняв його в підготовлену місцеву зону.

Сімнадцять із половиною. Вісімнадцять. Вісімнадцять із половиною. Дев’ятнадцять.

Чотири дальні контакти по пів секунди. До кінця останнього усі потрібні точки були помічені самим Даніелем.

Едгар ще не відкривав донорний рух.

Даніель рушив після останнього півсекундного контакту, на дев’ятнадцятій із половиною. Двадцять секунд дороги скінчилися на тридцять дев’ятій із половиною; на сороковій підтвердив свою позицію біля риски, не на крок далі. Найдавнішій мітці до консервативної межі першої хвилини лишалося двадцять секунд.

— На місці, — сказав він.

Едгар підтвердив пуск.

Контур забрав сорок. П’ятдесят п’ять лишилося. Сильної доплати не було: малі чотири долі разом не перевищували чотирьох десятих кілоньютона.

Даніель побачив рух ближнього покажчика й відповідь дальнього. Звичайний привід віддавав свою коротку роботу, оглянуті основи приймали реакцію. Повний абсолютний хід залишався в попередній межі разом із поверненням.

На далекому краю одна риска вийшла до приймання трохи раніше за інші. Даніель завершив її малу долю, зберігши решту у спільній економній верхній межі. Чотири пари лишилися одним Контуром.

Леон назвав час. Даніель уже знав, коли закінчиться перша мітка, і не мусив чекати, поки вона зникне перед очима.

До восьмої нуль п’ятдесят дев’ять режим скінчився. Найдавніший контакт мав свій строк до першої хвилини; вони не попросили його прожити звичайні тридцять секунд Контура поверх цього строку.

Едгар поставив звичайний стоп.

Даніель відійшов від позиційної риски тільки після його підтвердження. Інґа перевірила дальні приймання, повернулася з фактичним листом. У всіх чотирьох парах межа працювала в точності її вимірів.

Леон показав свій аркуш.

— Ось твоя дорога. Не швидша, ніж була без міток.

— І добре.

— Я думав, ти захочеш хоча б один зайвий крок.

Даніель глянув на дальню смугу.

— Захотів. Після того, як побачив відповідь.

Він не зробив його під час режиму. Це було приємніше за красиве число на порожньому описі ступеня: простір справді став доступним, і межа не зникла від доступності.

Інґа зібрала звичайні листи.

— Тепер можеш подати ці з актом. В архіві на дев’яту прийняли твій час.

— Повний журнал?

— Датовану справу. Ту, яку тобі погодили. Не всю шафу.

Даніель узяв легку папку.

Леон залишив йому свій час і пішов по воду з власної денної видачі. Софія була на роботі. В архівну кімнату Даніель прийшов сам.

Астрід звірила ремонтний акт, його читацький допуск і номер погодженої справи. На столі лишила два доступні аркуші та місце для третього. Оригінал мала на окремій внутрішній полиці за дверцятами, яких не відчиняла відвідувачеві.

— Що саме хочете перевірити? — запитала вона.

— Чому не можна просто прибрати керування разом із модулем.