Розділ 14. Хід після стопа

Після звичайного стопа каретка ще повернулася на ширину пальця.

Даніель побачив це на відкритій рисці. Інґа вже припинила перший привід; другий стояв у своєму обмеженому положенні. Напрямок не змінився від жодної нової команди, але пружний накопичувач віддавав те, що встиг прийняти.

Едгар тримав службовий ключ.

— Тепер можна закрити кришку?

— Ні. Повтори цей промір без нового ходу.

Була дев’ята година шістдесят шостого дня. Даніель прийшов за окремим ремонтним допуском, не за зміною проживання. До полудня мав три добровільні години за доступ; далі лінію тримав її штатний оператор. Софія сьогодні не мала оплаченої ранкової роботи й прийшла на власні спостереження, залишивши пошукову папку в кімнаті.

Інґа показала два протидійні приводи й кожну реакційну рейку. Перший мав робочий хід, другий повертав сусідню каретку. Накопичувач між ними не переставав бути джерелом механічної роботи тільки через положення ключа. Біля другої рейки лишався зазор.

Під настилом Арно Даніель зменшив одну частку, коли дві інші могли прийняти більше. Тут повернення могло початися до того, як друга рейка знову матиме опору.

— Я бачу, як утримати першу частину, — сказав він. — Усю передачу ще ні.

Едгар відвів ключ від наступного пуску.

— Тоді покажеш мені, де ставити ловитель.

Вони почали зі звичайного огляду. Інґа перевірила основи та спільну раму, обмежувальні упори й стару колодку. Едгар підготував звичайний ловитель так, щоб він міг прийняти каретку раніше за небезпечний проміжок. Матеріал і колодки були зі штатного фонду майстерні.

Софія стояла біля доступного покажчика. Запитала, який час треба записати.

— Фактичне повернення після стопа, — відповів Даніель. — Не те, що за міською схемою мало б статися.

Вона кивнула й лишила на аркуші місце для обох.

До половини десятої вони підготували обмежений перший хід. Три місцеві шляхи мали верхні долі три цілих дві десятих, дві цілих шість і одну цілу чотири. Повні переміщення були відмежовані разом зі зворотним рухом. Звичайний привід на цей хід мав свіжий промір доступної роботи, окремий від ще не виконаного повернення другої каретки.

На звичайному листі основи мали перевірений запас до дев’яти кілоньютонів кожна, спільна рама — до десяти з урахуванням її наявної роботи. Найдовша пара вкладалася в десять метрів, усі предмети від його позиції — у дванадцять. Даніель перевірив ці рядки до контактів.

Даніель ще раз звірив робочий запас сьогоднішнього джерела: не менше двох цілих двох десятих кілоджоуля. Усі три повні абсолютні шляхи, разом із реакціями, поверненням та економним залишком, обмежили чвертю метра кожен. Робота не могла сховатися в зворотному напрямку. Обмежувачі лишали запас джерела після потрібної передачі, але не давали права подовжити сильну фазу.

Даніель доторкнувся до шести неживих кінців правою, по секунді на кожен. Закінчив контакти о дев’ятій двадцять дев’ять сорок — сорок п’ять. Огляд провів із сорок шостої до п’ятдесят шостої. Едгар перевірив ловитель і назвав свою готовність.

О дев’ятій тридцять почався Контур у P2.

Перші дві сильні секунди обмежили робочу частину. На третій Даніель змінив долі й провів наступні три сильні секунди до шостої. Каретка дійшла до приймальної риски, але на зворотному шляху друга рейка ще залишалася у вільному проміжку.

Едгар поставив звичайний стоп.

Покажчик накопичувача пішов назад. Даніель зменшив активну частку до підготовленої передачі й дав ловителю прийняти каретку. Не почав другої сильної спроби. На шостій секунді звичайний метал уже тримав потрібне положення; малий залишок вміщувався в попередньо обмежений хід.

До двадцятої секунди Контур завершився. Тридцять п’ять одиниць лишилося від ста.

— Наступний хід забороняю, — сказав Даніель.

Інґа подивилася на другу риску, потім на нього.

— Через зазор?

— Через зазор і запізніле повернення разом. Якщо просто втримати тут, накопичувач усе одно дочекається іншої рейки.

Едгар поклав ключ на закриту службову петлю. Лінія лишилася на звичайному стопі та ловителі, її робочі обмеження внесли до журналу. Даніель стояв зі своїми тридцятьма п’ятьма й бачив виконану першу частину, яка ще не була ремонтом.

Едгар підійшов до закритої петлі й торкнувся її ключем.

— У мене наступна зміна читатиме тільки цей рядок. Напиши, що не можна робити. Без «майже».

Даніель відкрив журнал. Спершу написав «перша частина виконана», потім провів під нею риску й додав заборону наступного ходу.

— Оце першим, — сказав Едгар.

— Виконана частина не зникає.

— Я її не забираю. Я хочу завтра повернутися до тієї самої каретки.

Даніель переставив рядки. Йому не подобалося, що вгорі власного запису стояв стоп після витрачених шістдесяти п’яти. Але саме цей рядок мав побачити той, хто прийде без їхньої розмови.

До полудня вони з Інґою проміряли залишковий хід без нового запуску навички. Він розділив завтрашню роботу на два справжні рухи. Спочатку треба було вивести вже накопичене повернення в оглянутий ловитель. Тільки після цього можна було повернути другу каретку, коли живильна лінія знову нестиме свою звичайну роботу.

— Два незалежні початкові стани, — сказала Інґа, читаючи його запис. — Не одна спроба двічі.

Едгар показав, як триматиме лінію між ними. Його явка й звичайне живлення належали місцевому наряду.

О дванадцятій Інґа записала три фактичні години додаткового ремонту. Приймання результату залишилося порожнім. Нового архівного права за незакінчену каретку не видали.

Даніель пообідав і повернувся до кімнати. З половини першої до другої сорок лежав у тиші. Софія занесла свої спостереження в іншому місці; Леон сам доглянув колесо. Сто тридцять хвилин повернули шістдесят п’ять одиниць. Увечері Даніель міг ще раз звірити легкий аркуш, але не дописав до трьох робочих годин час на ліжку.