Розділ 9. Місце за столом

Лоте Грасс назвала себе перед тим, як забрати приймальні аркуші. Вона була відповідальною за прибулий список і договори проживання, а не за всі двері Р-6. Даніель запам’ятав цю межу пізніше, ніж її ім’я.

Лоте мала окуляри з тонкою подряпиною на лівому склі. Вона читала накладні близько до лампи й відкладала перевірені аркуші рівними стосами. Коли Леон поставив теліжку біля столу, попросила пересунути її до позначеної смуги, щоб наступна людина могла зайти.

Вони вже прийняли аванс. Тепер треба було отримати свої примірники умов, знати місця проживання та роботи. Даніель стояв біля лампи, відчуваючи, як за день висохли губи.

— Ваш обмежений вхід лишається обмеженим, — сказала Лоте. — Договір дає ліжка й визначений фонд, якщо виконуєте свої години. Пошуковий прийом і архівні витяги мають власну чергу.

— Пропуск погоджено раніше.

— Саме тому вас внесли до прибулого списку. Внутрішнього архівного дозволу в ньому немає.

Вона подала йому чистий аркуш для переліку потрібних відомостей.

Даніель хотів пояснити весь шлях повідомлення. Софія поставила свою папку на вільний край.

— Мій запит окремий, — сказала вона.

Лоте подивилася на ім’я, звірила реєстрацію й подала їй інший аркуш.

— Підписуйте те, що дозволяєте передавати. Приватні вкладення тримаєте у себе до адресного прийому.

Софія взяла папір. Він відсунув власну папку, звільнивши їй світло.

Леон прочитав зворот договору про роботу. Його зміни починалися завтра, з першої до п’ятої. Даніелева перша була післязавтра в той самий час. Софія обрала ранкову роботу з восьмої до дванадцятої; спостереження й записи були її робочим завданням.

— Якщо мене заберуть на іншу ділянку? — запитав Леон.

— Перенесення погоджуєте тут до зміни. Це не може вирішити за вас інший прибулий.

Лоте торкнулася його імені на власному примірнику.

Даніель повторно переглянув свою частину. Для нього виділили тридцять дві години легкої технічної роботи у визначені дні. Для Леона — ще тридцять дві. Софіїні чотирнадцять ранків давали п’ятдесят шість. Разом виходило сто двадцять годин денних змін.

— Тут є заборона важкого ручного тягнення, — сказав Даніель.

— Є. Її прийняла майстерня. Якщо завдання не вкладеться, вам змінять завдання або погодять інший спосіб оплати. Не стиратимуть припис.

Вона повернула його клінічний аркуш, не залишаючи собі зайву копію медичних відомостей.

Лоте перевернула аркуш внутрішніх правил і показала рядок про нічних працівників. Постійні мешканці мали ранні внутрішні вікна, зокрема після нічної служби. Прибулим лишали інший час, щоб не тримати кваліфіковану зміну в черзі перед її наступним сном.

— Якщо хтось із наших працюватиме вночі? — запитав Леон.

— Змінюємо його наряд і відповідний час. За фактичним договором, до роботи.

— Тобто зараз ні.

— Зараз у вас денні години.

Даніель подивився на двері. Там чекала людина з місцевим робочим жетоном і порожньою тарою. Лоте покликала її лише на коротку видачу номера, потім повернулася до трьох прибулих.

Софія попросила власний примірник правил.

— Хочу знати, коли можу прийти без пропущеної зміни.

Лоте показала відкритий час після полудня. Даніель теж записав його.

На другому столі лежав план фонду. Сьогоднішні п’ятдесят чотири порції й тридцять шість літрів були авансом, окремо від двадцяти чотирьох днів проживання. Завтра мали прийняти першу тижневу партію — шістдесят три порції й вісімдесят чотири літри. Потім були ще два повні тижні й останні три дні.

Даніель перевірив це не через недовіру до Лоте. На дорозі він щойно бачив пакет, у якому кожна порція могла зникнути тільки раз. Він не хотів одержати чудово написану обіцянку й знову прокинутися біля порожньої тари.

Лоте повела їх до складського вікна. Вони побачили фізично виділені коробки за різними номерами накладних. Комірник звірив приймальну дату на першому тижні й показав, кому належить ключ. Даніель не торкався непереданих коробок; вони ще не були його залишком.

Після цього кімната з ліжками стала виглядати трохи інакше. Підлогу мили чужими годинами, світло оплачували окремим місцевим фондом, на зовнішньому посту хтось мав пройти власну ніч. Даніель знову глянув на час своїх змін.

Лоте залишила на столі правила внутрішнього проходу й час нічної тиші.

— У вас немає вечірньої зміни. Відпочивайте.

Леон сів на ліжко, роззувся й не встав, щоб допомогти Даніелеві з паперами. Той поклав свої аркуші правою на нижню полицю. Це було легко зробити без помічника.

Софія закрила особисту сумку.

— Я спершу хочу з’ясувати, як вони зберігають пошукові заяви.

— Завтра?

— Завтра. До роботи, якщо є черговий час. Або після. Не обіцяй за мене, що я весь ранок біля твоєї майстерні.

— Не обіцятиму.

Вона подивилася на нього, потім зняла куртку. Даніель не став додавати запевнення про спільний результат.

О пів на десяту лягли. За дверима було чути коротку передачу поста, потім звичайні тихі кроки. Даніель спав, не перевіряючи, чи достатньо тихо для відновлення заряду. Він був повним ще до цієї ночі.

***

О пів на шосту Даніель відкрив шостий дорожній набір. У пакеті лишився один цілий. Леон допоміг із кришечкою, потім пішов звіряти час своєї роботи; Софія готувала речі для ранкової зміни. Усі троє проспали вісім годин.

Перед сніданком вони прийняли перший фонд проживання. Шістдесят три порції та вісімдесят чотири літри передали за окремою накладною. Софія звірила коробки, Леон — питну тару, Даніель — дату й номер власного договору. Авансовий дорожній резерв лишили замкненим у своїй шафі. Партію лишили у виділеному місці місцевого складу; денні видачі брали звідти. Вісімдесят чотири літри не вміщували в дорожню тару й не везли всі разом до кімнати.

Сніданок видавали з уже прийнятого тижневого фонду.

Даніель підніс до губ гарячу миску. На поверхні плавало кілька тонких шматочків овочів. Лавка не хиталася. Можна було поставити миску на стіл і відпустити її правою, не перевіряючи, чи не посунеться ніжка.