Розділ 7. Після нижньої риски

Тобіас розбудив їхню кімнату стукотом о п’ятій, але Даніель уже сидів на краю ліжка. Він проспав вісім годин без нічного чергування. Під час ранкового догляду витягнув другий дорожній набір і попросив Леона відкрити тугу кришечку. Софія переглядала маршрут у сусідньому кутку.

Ліків для ранкового догляду не знадобилося. Даніель поправив легкий правий пакунок. Після сніданку вони витратили частину своєї денної води, повернули тару на ті самі місця й пішли до закритого головного проходу.

Ворота було видно ще до повороту. Вони стояли на ширшій рамі, ніж учорашній щит; з нижнього краю звисала зім’ята металева стрічка. За огорожею лежали старі сліди коліс, поверх яких уже осів пил.

Даніель підійшов до дозволеної риски. Тобіас спочатку показав навантаження на звичайному приладі, а потім місце, де ворота прийняли два потужні упори.

Дванадцять кілоньютонів. Похибка могла додати ще три десяті.

Ранкові сто одиниць заряду виглядали достатнім запасом для багатьох малих справ. Для цілих воріт вони нічого не змінювали.

— Це треба повністю вивести з перекосу? — запитав Даніель.

— Для основного проходу — так.

Він не ставив мітки. Навіть P2 не покривав цього навантаження. Спроба підняти їх цілком могла рознести раму, чиї слабкі місця Тобіас щойно показав.

Леон обійшов теліжку й перевірив, чи вона не котиться назад.

— Ми тут стоїмо надовго?

— Головним шляхом не підемо, — сказав Даніель.

Леон не запитав, чи можна ризикнути трохи. Подивився на Тобіаса.

— Покажи, де інший.

Провідник відчинив оглядову хвіртку. Бічна доріжка йшла до вузького виходу; його перекрила окрема планка, що спиралася на край деформованої напрямної. Якщо відокремити її короткий хід, люди й теліжки могли пройти без підйому головних воріт.

Тобіас притиснув до рами звичайний вимірювач. Планка несла менше чотирьох кілоньютонів навіть із верхньою похибкою. Основне навантаження залишалось на оглянутих упорах, розрахованих на п’ятнадцять.

— Після відкриття воно не піде сюди? — Даніель показав нижній стик.

Провідник зняв кришку й провів рукою по окремій напрямній.

— Планка рухається ось цим ходом. На головний шарнір не тягне. Але спершу переміряємо край.

Вони переміряли. Софія записала значення, потім повернулася до теліжки й самостійно переставила вантаж, щоб верхня тара не зачепила вузьку хвіртку. Тобіас дав для короткого руху штатний привід. Реакція йшла в окрему основу. Даніель обрав обидва кінці в межах видимого майданчика, оглянув доступ до них правою й попросив прибрати людей із виходу.

— Упор приймає до четвертої, — сказав він.

Тобіас показав вставлену колодку.

Контакти закінчилися о восьмій сорок і секундою пізніше. Огляд підтвердив напрямок короткого ходу. Після десяти секунд Даніель запустив Зчеплення у P2. Планка відступила; коротка сильна доля змінилася звичайною опорою.

Коли режим завершився, залишилося п’ятдесят п’ять одиниць.

Тобіас торкнувся звичайного упору, перевірив його й відійшов. Леон провів першу теліжку повільно, зупинившись на вузькому місці переднім колесом. Даніель стояв збоку й підказав лише, де не зачепити край. Підняти теліжку він не міг. Леон сам змінив кут і витягнув її за обидві ручки.

Софія пройшла без другого підйому планки. Останнім вийшов провідник, замкнувши свою хвіртку. Головні ворота за ними залишилися закритими.

Зовні було більше світла. Даніель відчув коротку радість: вони рухалися. Потім побачив на Тобіасовій схемі довгу петлю навколо відгородженої смуги.

— Вісім кілометрів обходу? — запитав він.

— Сьогоднішні вісім. З іншого боку повертаємось до вихідного пандуса. По прямій — кілька десятків метрів, але прямий шлях усередині закритої ділянки.

Провідник показав далеку лінію огорожі. Петля огинала не тільки будку воріт; за нею лежала довга непридатна вантажна смуга. На карті близькі краї розділяв відрізок, на який їхній пропуск не діяв.

У складі перед обходом стояли запломбовані бочки питної. Тобіас відчинив двері своїм ключем, показав допуск джерела й зупинився перед накладною.

— Двадцять чотири літри можу передати за окремий обмін. Дев’ять порцій із вашого пакета й чотири години ремонту. З пів на десяту до пів на другу.

Даніель подивився на воду. Без неї питної не вистачало до кінця п’ятого дорожнього дня, а обхід не став коротшим після його підйому планки.

— Я вже допоміг на виході.

— Допоміг вашому проходу. За воду я відповідаю іншому фонду.

Тобіас не говорив сердито. Поставив накладну так, щоб її могли читати всі троє.

Софія перерахувала порції. Леон звірив відстань до наступної підтвердженої води. Вони відійшли на кілька кроків, лишивши провідникові його склад.

— Якщо віддамо дев’ять, до прибуття лишається рівно, — сказала Софія. — Без зайвого дня.

— А воду одержимо після приймання, — додав Леон. — Не зараз за обіцянку.

Даніель дивився на початок петлі. Чотири години відкладали дорогу на другу половину дня, але не змушували йти вночі за підтвердженим графіком. Вісім кілометрів із теліжками залишалися можливими до вечірнього укриття.

— Якщо ремонт не приймуть?

— Дев’ять передаємо при прийманні, — сказала Софія, перечитавши умову. — Час усе одно втратимо. Тоді не приписуємо собі воду й вирішуємо, де лишатися.

Вони повернулися до складу. Даніель повторив умову вголос. Тобіас вписав їхні імена та відкрив ремонтний майданчик.

Барабан повертав трос пандуса. Колись звичайна колодка ловила зуб рейки на виході робочого ходу; тепер край зісковзував, коли трос після зупинки подавався назад. На рамі було достатньо місця для огляду, але не для людини між рухомими частинами.

Леон прийняв ручний інструмент і коробку з місцевою запасною колодкою. Софія почала з фактичного журналу: яку деталь міняли, де підписував приймання провідник, чий матеріал витрачали.

Даніель сів навпочіпки лише настільки, щоб не потягти ліве плече. Тобіас переставив ліхтар. Зблизька на колодці був видний блискучий скіс. Його треба було перешліфувати, але сам скіс не пояснював, чому ловитель іноді заходив у зуб і все одно відпускав.