Глава 39. Медовий місяць

Медовий місяць почався для Каті з абсолютного відчуття нереальності.

Ще вчора вона стояла босоніж на теплому піску, стискаючи долоню Назара під аркою з квітів, а сьогодні прокинулась у великій світлій віллі з панорамними вікнами, за якими шумів океан.

І тепер Назар був її чоловіком.

Не нареченим.  Не чоловіком “майже”.  Не коханим, з яким усе складно.

Її чоловіком.

Катя лежала на животі, притиснувшись щокою до подушки, і дивилась, як Назар стоїть біля відкритих дверей тераси в самих світлих шортах, тримаючи в руках дві чашки кави.

Ранкове сонце ковзало по його плечах.

Він обернувся і усміхнувся тією усмішкою, від якої у Каті досі щось стискалося всередині.

— Добрий ранок, дружино.

Катя тихо засміялась.

— Ти спеціально це повторюєш кожні п’ять хвилин?

— Так.

 — І мені не набридає.

Він підійшов до ліжка, поставив чашку на тумбу і нахилився до неї, торкаючись губами її плеча. Катя прикрила очі.

Від нього пахло кавою, сонцем і океаном. І домом.

Дивно, але саме так.  Домом.

— Я думала, що після весілля буде страшніше, — тихо сказала вона.
— А мені навпаки спокійно.

Назар ліг поруч, підперши голову рукою.

— Бо це правильно.

Катя усміхнулась.

Так.  Правильно.  Наче вони й мали опинитися тут.  Саме так.  Саме разом.

Батьки зробили їм подарунок, про який Катя навіть не просила.

Після весільної вечері мама Назара сказала, що молодятам треба побути наодинці, а не жити поруч із родичами та друзями.

Тому вже цього ж вечора їх переселили у невелику окрему віллу біля океану.

— Щоб вам ніхто не заважав працювати над онуками, — абсолютно серйозно сказав тато Назара.

Катя тоді мало не вдавилась соком. А Назар реготав хвилин п’ять.

Свекруха лише стримано всміхнулась, але Катя помітила — тема онуків їй справді подобалась. І це було дивно… тепло.

Катя дуже боялася будувати стосунки з батьками Назара. Особливо з його мамою. Вона здавалася стриманою, мовчазною жінкою, яка уважно спостерігає і робить висновки.

Каті постійно здавалось, що її оцінюють. Чи достатньо вона хороша.  Чи достатньо красива.  Чи достатньо розумна.  Чи не надто швидко вона стала дружиною їх сина.

Але поступово напруга почала зникати. Мама Назара не ставила незручних питань. Не порівнювала її з Олею.  Не намагалась влізти в їх стосунки.

Навпаки. Вона дуже старалася прийняти Катю. І Катя це бачила.

Особливо одного вечора за спільною вечерею, коли свекруха раптом сказала:

— Я давно не бачила Назара таким щасливим.

Катя тоді навіть розгубилась.

А Назар лише спокійно взяв її за руку під столом і переплів їх пальці. Наче підтримував. Наче казав:
“Бачиш? Все добре.”

І Катя справді почала в це вірити.

Батьки на диво швидко знайшли спільну мову між собою. Її мама і мама Назара годинами могли ходити територією готелю, обговорюючи все підряд — від рецептів до різниці менталітетів у різних країнах.

Тато Назара і Адам постійно кудись зникали — то на риболовлю, то на дегустацію рому. Анюта була в абсолютному захваті від острова.

Іноді Катя ловила себе на думці, що це виглядає не як початок нової сім’ї. А так, ніби вони всі давно були одне одному рідними.

Дні минали повільно й щасливо. Вони плавали в океані.  Їздили на екскурсії.  Гуляли вечірнім узбережжям босоніж.  Пили коктейлі.  Засмагали.  Цілувались просто посеред вулиці, не думаючи хто що скаже.

І вперше за дуже довгий час Катя перестала постійно про щось думати. Поруч із Назаром їй стало спокійно.

В один із вечорів вони сиділи на терасі своєї вілли. Катя лежала головою у нього на колінах, а Назар повільно перебирає її волосся. Океан шумів десь зовсім поруч.

— Про що думаєш? — тихо спитав він.

Катя усміхнулась.

— Про те, що я все життя боялась ризикувати. А тепер лежу посеред Домінікани заміжня за чоловіком, якого кохала багато років.

Назар нахилився і поцілував її в лоб.

— І як тобі ризик?

— Поки подобається.

— Поки?

Катя засміялась.

— Добре.  Дуже подобається.

Він дивився на неї так, ніби досі не міг повірити, що вона поруч. І Катя знала — вона дивиться на нього точно так само.

На п’ятий день медового місяця вони виклали весільні фотографії в соцмережі. Назар довго обирав фото. Катя сміялась, що він поводиться гірше за наречену.

— Це історичний момент, — серйозно відповів він.  — Я маю вибрати правильно.

У результаті першою фотографією стало фото біля арки на фоні океану. Катя у своїй сукні.  Назар у світлому одязі.  Їх лоби притиснуті одне до одного.  І абсолютне щастя в очах.

Підпис був короткий: “Знайшов свою половинку.”

Катя дивилась на екран телефону і не могла перестати усміхатись.

А потім почалось. Повідомлення.  Дзвінки.  Коментарі.  Привітання.

Хтось був у шоці.  Хтось писав:  “Ми знали!”  Хтось не міг повірити, що все сталося так швидко.

Марк надіслав коротке повідомлення: “Бережи її.” Назар тоді мовчки показав Каті екран.

Вона довго дивилась на ці слова, а потім тихо сказала:

— Він хороший.

— Знаю, — спокійно відповів Назар.  — Саме тому я не міг дати йому шанс закохати тебе ще сильніше.

Катя усміхнулась і поклала голову йому на плече.

А потім вони просто вимкнули телефони. Бо світ міг зачекати.

У них був медовий місяць.  Перший.  Справжній.

І попереду було ціле життя.