Знайомство з батьками Вадима

Вадим привіз Варю до величезного багатоповерхового будинку. Це був один з найкращих житлових комплексів. У дворі було дуже гарно і чисто. Стояв здоровезний дитячий майданчик, фонтан, лавочки, облаштована закрита стоянка для автомобілів. Варя ще так близько не бачила такі двори, бо вхід сюди був тільки для жильців. Дівчина здивовано роздивлялась территорію і сучасний будинок. 

- Божечки, як тут гарно! - сказала Варя. - Це твій будинок? Ти тут живеш?

- Так, а що? - здивовано спитав Вадим. Для нього це було нормою. Він вже не пам'ятав минулого життя, коли вони жили не багато. Його бабуся усіма силами намагалась зробити дитинство хлопчика. 

- Та так, нічого. Просто тут все настільки ідеально, що здається, наче люди і не живуть. - відповіла Варя.

- Хвилюєшся? - запитав Вадим.

- Дуже хвилююсь. Я не знаю, як твої батьки відреагують на мене. - Варя не могла скривати своє хвилювання. Руки тремтіли. 

- Тоді зараз і подивимось. Ходімо. - впевненно сказав Вадим, взяв Варю за руку і повів до своєї квартири. 

Варя підіймаючись сходами оступилася. Вино, яке вона випила дома, почало діяти. Саме тому вона була трошки незграбною. 

- Ну не переживай ти так. - сказав Вадим і засміявся. 

Коли Вадим відчинив двері, назустріч вийшла мила жінка. Варя пішла до неї назустріч усміхаючись: 

- Добрий день, Зінаїдо Петрівно! - сказала Варя і почала обіймати жінку. 

- Це наша помічниця по дому. - усміхнувся Вадим. 

- Ой, вибачте. - засоромилася Варя. 

Мама Вадима стояла на вході у гостьову і здивовано роздивлялася Варю. Раніше її син приводив у будинок доглянутих дівчат, явно з багатих і забезпечених сімей. Ніхто не був проти його стосунків. Варя кардинально відрізнялась від них. ї

До того ж помічниця по дому була теж здивована, побачивши на порозі Варю. Мати Вадима вирішила вийти в коридор. Вираз обличчя все казав за неї. З її вигляду можна було зрозуміти, що Варі тут не раді.  

- А це моя мама, Зінаїда Петрівна. - представив Вадим свою матір. 

- Дуже приємно з вами познайомитися. - сказала Варя.  

- І мені. Теж. - не приховуючи свого невдоволення сказала мати Вадима. Вона розглядала дівчину з голови до ніг. Вона була в справжнісінькому шоці від побаченого. 

- Тату, ти де? - крикнув Вадим. - Ми вже прийшли. 

У коридор вийшов чоловік. Він був у нарядній сорочці. 

- Привіт, синку. І чого ви так довго? Ми вже на вас зачекалися. Ви, мабуть, Варя? - спитав чоловік. Він старався виглядати більш привітно. Варя йому теж одразу здалася не такою, не з їхнього кола спілкування і оточення. Він не міг зрозуміти, чого його син проміняв Іру. 

- Так, - відповіла дівчина. - Мені Вадим про вас дуже багато розповідав. 

- Сподіваюся хорошого. А то в нас із ним бувають невеликі розбіжності. - батько Вадима подивився на свого сина. По його погляду також можна було побачити невдоволення. 

- Зараз такі затори. І так поспішали, як могли. - сказав Вадим. Він бачив реакцію своїх батьків, але він вирішив, що вони поспілкувавшись усе зрозуміють. Адже Варя дуже добра і щира. Не така, як була Іра. 

- Ну, проходьте до столу. - сказав батько Вадима. - Зовсім забув представитися - Ігор Вікторович. 

- Дуже приємно. - відповіла Варя, посміхнулась, і вони всі пішли до столу у вітальню. - У вас так затишно і красиво. Просто шикарний будинок.

Дівчина все так само здивовано роздивлялася кожний куток. Мати Вадима мовчки дивилася на все, що відбувається в її будинку. Вона не могла повірити, що це вся наяву. 

- У вас все тут настільки гарно! Просто, як на картинках, які я розглядала в журналі. Я думала, що так живуть або бандити, або буржуї. - сказала Варя. Вона дивилася серіали. І ось там демонстрували заможних людей саме з такої сторони. Без вина вона би так не сказала в голос, але воно додавало їй сміливості і розкутості. 

Отець Вадим засміявся зі слів дівчини. Не кожний міг відверто про таке сказати. 

- Давайте їсти, поки нічого не охололо. - сказав батько Вадима. - Що будете пити, Варю?

- Я не буду. - відповіла дівчина.

- Давайте я принесу вам вино. Ми привезли його з відпустки. Легке, насичене. Вам обов'язково сподобається. 

- А давайте. - сказала Варя. Вона махнула рукою. 

Батько Вадима налив Варі келих. 

- Я скажу тост. - встав з-за столу Ігор Вікторович. - Щоб ми всі були щасливі! А вам удачі по життю, ви ще молоді і у вас все життя по переду. Я завжди кажу Вадиму, що по життю треба робити правильні рішення.  

Мама Вадима весь цей час мовчала. Вона тільки споглядалася за всім, що відбувалося. Мати хлопця була дуже невдоволена усім. Її роздратування всередині тільки посилювалося. Варя взяла келих і почала пити його залпом. У цей момент Зінаїда Петрівна округлила очі від шоку. 

- Варя, а можна таке нескромне запитання? А ви завжди так багато п'єте? - запитала мати Вадима. Вона бачила, що дівчина з самого початку поводить себе доволі страно. 

- Взагалі-то я не п'ю. - відповіла дівчина.

- Я бачу. - сказала Зінаїда Петрівна. В неї було кам'яне лице. 

- Це сьогодні я можу трошки випити. Все таки такий привід, я нарешті з вами познайомилася. Гріх не випити. - сказала дівчина і поставила келих на стіл. 

- Бери салат, ось м'ясо. - запропонував Вадим. - У нас тітка Ніна дуже смачно готує, тобі сподобається. 

- Я краще огірочком закушу. - сказала Варя. Вона бачила, як випивали у неї в селі. На столі завжди були солоні або свіжі огірки, нарізана ковбаса і інше. 

Мати Вадима прийшла в цілковитий шок від побаченого. Вона очікувала, що її син вибере собі культурну і більш світську дівчину, а не з села. Варя була простою, вона ніколи не була присутня на таких заходах, тому абсолютно не знала, як себе правильно поводити. Правил етикету її ніхто не вчив. 
Весь вечір Зінаїда Петрівна спостерігала за поведінкою Варі. Батько Вадима дуже багато жартував. Він вирішив відпустити ситуацію і просто гарно відпочити. Все це він сприйняв, як новий досвід для себе і несерйозність свого сина.