2

"Не хочу"- думала про себе згорьована дівчина. Аліса понад усе любила це місто й планувала залишитися тут назавжди. Тільки як виявилося, ніхто тут її по справжньому не цінував. А Степан ?. Аліса від однієї лише згадки про нього вмить принишкла. Від сорому не знала куди сховати свої величезні очі й забилася у найглухіший куток вагону. Почувалася так, наче її розчавили, як дрібну комашинку й з усієї сили кинули обличчям у бруд. Через свої важкі міркування не помічала, як на неї із цікавістю поглядав молодий парубок , що їхав поруч у потязі й ні на мить не зводив своїх  захоплених очей  з її  прекрасного обличчя. Він запримітив Алісу  задовго ,як та сіла у потяг.Своїми стрункими ніжками пройшлася повз нього, залишивши тягучий шлейф освіжаючого мятного аромату. Запах миттєво в'ївся в його ніздрі й щосили залоскотав.  Хлопець не переставав стежити за кожним її рухом. Вони здавалася йому досконалими.До цього моменту нічого подібного він  ніколи й ні докого не відчував. Пшеничні кучері тоненькими пасмами спадали аж до пояса, майстерно прикриваючи одну половину обличчя, ніби навмисно, щоб під шовковистим волоссям ніхто не міг  розгледіти її вроду. "Не дівчина, а мрія."- Подумки оцінив Роман незнайомку  " Таких у потязі  не  часто зустрінеш '.-як ніколи, помірковано роздумував легковажний юнак, адже користуватися власним розумом для нього було не властиво.

 Аліса згадала, що  дорогою загубила каблучку, подаровану Степаном у день їхніх заручин. Не те , щоб дуже дорожила коштовним подарунком, але якась частинка її єства насторожилася, засумувала за тими найщасливішими митями в її житті. Прикро, але все прекрасне колись минає , залишаючи після себе присмак гіркоти і невимовної туги за минулим. В роздумах і не зауважила, як до неї наблизився той самий парубок, що мало шиї не звернув, спостерігаючи за миловидною пасажиркою. 
-Дозволите побути поруч?- самовпевнено запитав незнайомець. Аліса не відразу збагнула, що це прямолінійне прохання адресоване  їй. Байдуже глянула на хлопця і тихо промовила.
- Хіба ж я можу заборонити. Місця багато, можете розташовуватися там , де вам зручно. - Вона не мала наміру реагувати  образою на дивакувате прохання юнака . Хоча його зухвала поведінка дещо насторожила її. 

Хлопець одразу розцінив власні сили й не гаючи часу почав майстерно наставляти свої манвпулятивні пастки, в які потрапляли майже всі дівчата, тільки не Аліса. Він багато про себе розповідав : правди і неправди, здебільшого хвалився , вигадував кумедні історії й прибріхував як міг, щоб видати себе за того, ким не був насправді. Одним словом давав волю фантазії,але дівчина його майже не слухала, думаючи про своє завтрашнє весілля, й те, що через надмірно імпульсивний характер стане для всіх родичів і знайомих  нареченою- утікачкою,не гідною бути дружиною такого красеня. В пам'яті мерехкотіли загадкові повідомлення..."Як він міг". Щеміло у грудях. Тільки гучна розмова її супутника   опустила дівчину на землю . 
-Тебе як звати? - все не замовкав незнайомець, намагаючись  справити  хороше враження на дівчину.
-Ніяк- сухо відповіла Аліса, сподіваючись на цьому завершити їхнє знайомство.
- Це як. - скривився парубок.
-А ось так. Від сьогодні я безіменна.- відповіла, як відрізала. Хлопець зніяковів від такої відповіді. Так нахабно з ним не поводилася ще жодна дівчина.
- Вважаєш себе дуже розумною? - і тут пішли у наступ небезпечні словесні закиди роздратованого співрозмовника. Аліса ж йому неймовірно сподобалася. Побачивши самотню , красиву дівчину ,вирішив будь що її заполучили . Тільки вона виявилася не такою простенькою, як інші дівчата,а впертим ,зарозумілим  та ще й гордовитим дівчиськом. Але вчасно оволодівши собою, таки опамятався і змінив різкий тон на м'яке прохання.
-Коли не хочеш зі мною знайомитися - твоє право. Скажи лишень куди їдеш і чому така сердита?
Аліса не відповіла , відгороджуючи себе від нав'язливої компанії незнайомого хлопця. Їй найменше хотілося з кимось спілкуватися й тим більше ділитися своїми проблемами, проте він цього не розумів, адже не знав справжньої причини такої поведінки дівчини. Потяг зупинився і Аліса , мов обшпарена миттю пробралася до виходу.

-Е,  ти куди так швидко?. Зачекай на мене.

Проте Аліса вже не чула хлопця.   Щойно перед нею відкривався інший, протилежний звичному , невідомий  світ. Не такий яскравий і безпечний, до якого вона звикла. Але вже не такий жорстокий, де від болю розривалося серце. Перед очима пробігло все її життя. Згадала, як проходила стажування , а згодом отримала хорошу посаду у престижній будівельній компанії . Зустріла своє перше й єдине кохання. Вона витерла вологі очі тремтячою рукою , бо чудово розуміла ,що так як Степана ,не покохає жодного чоловіка. Аліса зупинилася. На мить затамувала подих  , змушуючи себе вирвати із серця ту безталанну любов . Настав час змінюватися, іти вперед з гордо піднятою головою і нехай там будь що буде.

Відчайдушний хлопець наздогнав її і все продовжував відволікати  від важливих міркувань, заважаючи своєю присутністю.
- Ти, наче стріла, миттю зникла з поля зору  .Я ледь встиг вибігти за тобою.- захекано простогнав ,дорікаючи Алісі за її спритність . Він схопився рукою за правий бік і жадно ковтаючи свіже повітря , видавлював із себе.
- Я Роман. Для тебе просто Ромка. - сподіваючись , що Аліса все ж таки здасться у полон його юнацьких чар і піде на контакт. Але незнайомка лише поглянула на прилеглу дорогу й помалу зрушила з місця. Ромка поплентався за нею.  Відійшовши кілька метрів від станції, Аліса не витерпіла й заговорила.
- Ти чого причепився до мене, мов той репях. Га- Проговорила по складах , пристально заглядаючи йому в віччі. Треба ж було якось  дати хдопцю зрозуміти, що обійдеться і без його нав'язливої компанії..
- А що вже і йти по одній стежині із тобою не можна. 
- Та ні.- трохи змякла. - Іди собі , тільки мовчки. А якщо не можеш втримати язика за зубами, то краще тримайся від мене подалі, а то я не люблю дурних балачок.