Частинв 3

Наталя сиділа на терасі і ліниво обмахувалася серветкою. Віддалені звуки готельного життя долітали до неї ніби крізь сон. На балконі хтось з шумом відсунув стілець. Поруч офіціанти складали яскраві сонячні парасолі, готуючись до вечері. Було чутно, як в залі ресторану дзвенять тарілками. Кілька матусь з малими дітьми хлюпалися в басейні. Лише їхні радісні крики порушували післяобідню тишу. О цій порі на вулиці майже ніколи не було людей. Всі ховалися від пекучого південного сонця під рятівними кондиціонерами. Ліниво виповзали лише під вечір. І тоді тераса, ресторан, квітучі алеї наповнювалися гомоном дорослих і криками дітей. 
Ця пора доби була найнестерпнішою для Наталі. Голова починала люто боліти. Спочатку думала, що то вона перегрілася на сонці або забагато випила. А згодом зрозуміла, що спека тут не до чого. Її дратувала така кількість щасливих родин. Чоловіки обнімали дружин, бавилися з малими дітьми. Вони всі були до біса схожі. Однаково усміхнені жінки, безтурботні чоловіки і діти, що без упину вищали, коли сильні батьківські руки підкидали їх над головою. 
Наталя взяла мобільник і вкотре прочитала повідомлення від Марка. "Я не можу з тобою поїхати. Мій водій передасть тобі квитки і решту паперів. Гарного відпочинку!(до речі, квитків два)". І більше жодного слова. Ні тобі "вибач", ні "мені дуже шкода". Взагалі жодних пояснень. Хоч би збрехав щось. Але Марк був не з тих, хто буде обтяжувати себе вибаченнями або дурними виправданнями. Вона апріорі повинна все розуміти і не ставити зайвих питань. За вісім років вона до цього звикла. Тому він був з нею так довго. В його друзів коханки більше двох років не затримувались. Дурні баби починали скиглити, вимагати уваги, телефонували у вихідні. Навчившись на чужих помилках, Наталя стала ідеальною і незамінною для Марка. Натомість має квартиру в центрі міста, стабільний дохід і два - три рази на рік відпочинок у теплих країнах. 
-- Ледве тебе знайшла! Чому не йдеш до моря? Водичка -- супер! – Карина плюхнулася в сусіднє крісло.
-- Не бреши. Ти не купалася. Волосся геть сухе.
-- Ну добре. Підловила. Я ходила на рецепшен, щоб поповнити сімку,-- засміялася Карина.
-- Ти часто стала брехати мені, -- Наталя починала закипати,-- я вчора поповнила тобі рахунок. Як можна було витратити 20 баксів менше, ніж за добу?
-- Я говорила з Юрчиком по відеозв'язку. Знаєш, як він гроші жере? 
-- Юрчик, водичка...,-- лютувала Наталя, -- як можна бути такою м'якотілою? Так ти нічого не доб'єшся в житті. Які в цього хлопця плани на майбутнє?
-- Я не цікавилась. Спочатку нам треба довчитися, а там подивимось. 
-- Не можна ж так. Якби я так розмірковувала, де ми зараз були? В старій хрущовці на околиці міста! І вчилася б ти не одному з кращих вишів, а у смердючому коледжі. Бо грошей на навчання в нас би не було.
-- А чому б тобі не спробувати працювати? -- в очах Карини з'явився той самий вираз, який кілька годин тому побачила Наталя в дзеркалі -- докір і осуд. Це знову було боляче відчути. Несхвалення власної дочки, заради якої вона і стала утриманкою.
-- Взагалі - то я працюю, -- Наталя відкинулася на спинку крісла і підвела руку, зупиняючи офіціанта, -- коктейль, будь ласка, на ваш вибір. Я супроводжую Марка на ділових вечерях, у відрядженнях. Я вивчила англійську, щоб мати змогу підтримувати бесіду з його закордонними партнерами. А ти досі двох слів англійською зв'язати не можеш, хоч Марк і оплатив курси.
-- Мотивації немає, -- протягнула Карина, дивлячись, як мати кинула трубочку на стіл і великими ковтками вливає в себе помаранчеву рідину.
Наталя шаленіла від люті. Вона злилася на Карину. На себе, що дозволила малій шмаркачці патякати, а надто злилася на Марка. Чому він так вчинив? Фактично кинув її без пояснень. Хоч би готель обрав інший. Такий, де немає такої кількості дітей. Від їхнього крику в неї кожного дня головні болі. Напевно, зекономив. Мала дитина -- великі трати. Дитина! Вона примусила себе не думати про новонародженого, але дитячі майданчики, дитячі басейни, веселі аніматори, що розважали малечу, не давали забутися. Він ніколи не обіцяв, що покине родину, але ще одна дитина! Це занадто!
Наталя різко встала. Не втримала рівновагу і похитнулася.
-- Я спати. Вечеряти йди сама.
-- Знову п'єш і не їси? Довго це буде тривати?
-- Принеси мені в номер фруктів, -- буркнула Наталя. І трохи згодом додала:  візьми в барі пляшку Мартіні