Епілог

Маю визнати, бути королевою мені подобається набагато більше, ніж принцесою. Спочатку я думала, що це занадто складно, проте все виявилося набагато краще. Поруч був мій батько та коханий чоловік, які постійно мене підтримували. А ще мій народ, що справді мене любив як королеву. Нехай спочатку і не всі мене сприймали, та все ж з часом змирилися. Родерік теж допомагав при дворі, але скоро доведеться йому поїхати з Еллеону. Мій брат закохався у кронпринцесу Етерії, країни титанів, і тепер вони збиралися одружитися. Що ж, буде важко, але головне, аби він був щасливий.                                                                                                                    

Грегорі ж був у статусі принца-консорта, і його цілком все влаштовувало. Однак я прийняла рішення, і збиралася поділитися ним з коханим. До того ж в мене для нього була чудова новина, яку я ще поки нікому не розповідала. Тому сьогодні я попросила його звільнитися раніше та повідомити про це. Коли Грегорі увійшов у кімнату, я сиділа на ліжку, рвучи якийсь папір на малесенькі шматочки. Що поробити, мене це заспокоювало.                                                                                                             

- Меліссо, щось сталося? Ти в порядку? – одразу запитав він, присівши поруч. – Ти виглядаєш такою стурбованою.                                                                                                                                                      

- В мене для тебе є дві новини. І думаю краще почати з менш шокуючої, - посміхнулась я. – Загалом, я вирішила, що час Еллеону отримати короля, якщо ти, звичайно, хочеш. Ти був би чудовим правителем, тому варто було б провести коронацію.                                                                                 

- Ну, це досить не очікувано, - Грегорі і справді був здивований. – Я не проти, але ти ж розумієш, що ми тоді матимемо рівні права при владі.                                                                                                      

- Думаю якось переживу це, - розсміялась я.

Останнім часом в мене взагалі досить часто змінювався настрій, і це цілком природно. Та все ж я дуже рада, що Грегорі погодився стати королем. І мені буде легше, адже зовсім скоро я зможу набагато менше часу приділяти державним справам. На щастя батько та коханий мені в цьому допоможуть.                                                                                                                                                     

- А яка друга новина? – запитав Грегорі. – З тобою все добре? Бо ти останнім часом якась занадто стурбована.                                                                                                                                                       

- Так, все добре. Просто не думала, що зі мною це так швидко станеться. З нами станеться, - сказала я.                                                                                                                                                            

- Меліссо, ти мене лякаєш, - він справді хвилювався за мене. – Що сталося?

- Загалом ельфи ж помічають якісь зміни в собі. Тому я звернулась до оракула, - я подивилась на свого чоловіка. – Грегорі, в нас з тобою буде дитина.                                                                              

Якусь мить в кімнаті панувала тиша, а потім Грегорі підняв мене на руки та обережно закружляв. Я бачила радість в його очах, і все моє хвилювання в мить зникло.                                                          

- Це правда? – я кивнула, а хлопець мене ніжно поцілував. – В нас буде малюк. Це ж так чудово. Я навіть не мріяв про таке, боявся, що ти не готова.                                                                                   

- Ти справді радий? – запитала я.

- Дуже сильно, - посміхнувся він. – В мене буде син, або донечка. Без різниці, головне аби це була наша дитина, - він знову мене поцілував. – Дякую тобі, кохана. Ти робиш мене щасливим кожного дня. Я вже не уявляю свого життя без тебе.                                                                                                

Так, для мене це стало неабиякою новиною. Я навіть не одразу повірила, що і справді вагітна. Але це так, в нас з Грегорі буде дитина. І я не лише першою з усіх моїх одногрупників одружилась, а ще й першою завагітніла. Хто би міг подумати.                                                                                                  

І нехай досі є небезпека з Легіоном, нехай в нас постійні проблеми, що загрожують безпеці Еллеону, та я була щасливою. Наша дитина матиме чудових батьків, неймовірних бабусю та дідуся, а ще купу друзів. А з усім іншим ми обов’язково впораємося…