Епілог

Маю визнати, бути королевою мені подобається набагато більше, ніж принцесою. Спочатку я думала, що це занадто складно, проте все виявилося набагато краще, ніж я могла уявити. Поруч були мій батько та коханий чоловік, які постійно мене підтримували, і це давало мені відчуття спокою навіть у найскладніші моменти. А ще мій народ, що справді любив мене як королеву. Нехай спочатку й не всі сприймали мене, та з часом люди звикли, а підтримка та довіра лише зростали.

Родерік допомагав при дворі, вирішуючи адміністративні питання, проте незабаром йому доведеться залишити Еллеон. Мій брат закохався у кронпринцесу Етерії, країни титанів, і тепер вони готувалися до весілля. Мені було приємно за нього, хоча трохи шкода, що він покидає наш двір. Але важливо, щоб він був щасливий, і я готова відпустити його з любов’ю та благословенням.

Грегорі ж займав статус принца-консорта, і його це цілком влаштовувало. Проте я прийняла важливе рішення і збиралася поділитися ним із коханим. До того ж у мене для нього була ще одна чудова новина, яку я поки нікому не розповідала. Сьогодні я попросила його звільнитися раніше і повідомила про це. Коли Грегорі увійшов до кімнати, я сиділа на ліжку, рвучи якийсь папір на малесенькі шматочки. Це допомагало мені заспокоїтись, адже так простіше впорядкувати думки.

— Меліссо, щось сталося? Ти в порядку? — запитав він одразу, присівши поруч. — Ти виглядаєш такою стурбованою.

— В мене для тебе є дві новини. І думаю, краще почати з менш шокуючої, — сказала я, намагаючись зробити голос спокійним. — Загалом, я вирішила, що настав час Еллеону мати короля, якщо ти, звісно, хочеш. Ти був би чудовим правителем, тож варто було б провести коронацію.

— Ну, це досить неочікувано, — сказав він, справді ошелешений. — Я не проти, але ти ж розумієш, що ми тоді матимемо рівні права при владі.

— Думаю, якось переживу це, — розсміялась я, відчуваючи легкість у серці.

Мені було приємно, що він погодився, бо тепер тягар відповідальності можна буде ділити. Останнім часом у мене досить часто змінювався настрій, але це цілком природно: після всього, що сталося, емоції були на межі.

— А яка друга новина? — запитав Грегорі, побоюючись, що зі мною щось сталося. — З тобою все добре? Бо ти останнім часом якась занадто стурбована.

— Так, все добре, — відповіла я, намагаючись зберегти спокій. — Просто не думала, що це станеться так швидко. З нами станеться… — я затримала погляд на ньому, відчуваючи тепло серця.

— Меліссо, ти мене лякаєш, — він дійсно хвилювався. — Що сталося?

Я посміхнулася й торкнулася його руки. Він так сильно хвилювався за мене, і це було по-справжньому цінно. Сподіваюсь, що моя новина йому сподобається і Грегорі буде щасливий.

— Загалом ельфи помічають певні зміни в собі. Тому я звернулася до оракула, — сказала я, піднімаючи погляд на свого чоловіка. — Грегорі, у нас буде дитина.

Мить тиші повисла у кімнаті. Я бачила, як його очі розширилися від здивування, а потім в них запалала невимовна радість. Він обережно підняв мене на руки та закружляв, мов у танці, що відображав щастя всього нашого життя. Я відчула, як страх і хвилювання миттєво зникли.

— Це правда? — шепотів він, а я кивнула. Хлопець ніжно поцілував мене. — В нас буде малюк. Це неймовірно! Я навіть не мріяв про таке, боявся, що ти можеш бути не готова.

— Ти справді радий? — запитала я, відчуваючи, як серце стискається від радості.

— Дуже сильно, — відповів він, посміхаючись. — В мене буде син, або донечка. Без різниці, головне, щоб це була наша дитина, — він знову поцілував мене, притискаючи до себе. — Дякую тобі, кохана. Ти робиш мене щасливим кожного дня. Я вже не уявляю свого життя без тебе.

Я відчула тепло щастя й повну гармонію всередині себе. У цей момент всі проблеми, постійні загрози з боку Легіону, небезпека для Еллеону, здавалося, відходили на другий план. Я була щаслива, бо у нас з Грегорі з’явиться маленька істота, що поєднає наші серця і стане символом нашої любові. Ми не лише пройшли через випробування та битви, а й тепер створюємо нове життя, яке принесе радість у наш дім.

Моя дитина матиме чудових батьків, неймовірних бабусю та дідуся, а ще цілу купу друзів і вірних союзників. І навіть якщо прийдуть нові труднощі, я була готова зустріти їх спокійно, знаючи, що ми разом. Разом ми впораємося з будь-якими загрозами, і я з нетерпінням чекала моменту, коли зможу тримати малюка на руках і показати йому світ, який ми врятували і зробимо ще кращим.

Так, я була щаслива. І цього щастя вистачало на все — на корону, на державу, на любов і на нове життя, яке народиться з нашої любові. З Грегорі поруч я знала: будь-які труднощі будуть подолані, будь-які страхи розвіються, і наше майбутнє буде світлим і мирним. Еллеон отримав королеву, але я також отримала найбільший дар — родину, любов і майбутнє, про яке завжди мріяла.