Право на корону
Глава 22
Коли ми покидали Ізабель, я відчувала, що моє серце просто розривається на шматки. Я знову втратила свою найкращу подругу. От тільки тепер я це зробила з власної волі. Та якщо ми не хотіли порушити хід часу, ми мали би це зробити.
Цього разу ми були як ніколи близько до нашого часу. А раптом тепер нас перенесеть на кілька століть назад? Можливо краще було залишитися в тому часі та просто почекати шість років. Врешті це не так багато. Проте ні, аби все було саме так, як і має, ми змушені були перенестися. Та де ми опинимося?
За мить я відчула вітер, який розвіював моє волосся. І саме тоді я наважилася відкрити очі. Я впізнавала місце, де ми знаходилися, адже цілий рік прожила в цій країні. Проте головним було не це. За нами уважно спостерігали шість пар очей. І ми їх занадто добре знала. Ілларія ж взагалі від здивування мало не зойкнула.
- Мелісса, Грегорі, - прошепотіла Дарсана.
- Так, ми повернулися, - посміхнувся Грегорі…
#4066 в Любовні романи
#945 в Любовне фентезі
#1294 в Фентезі
Відредаговано: 29.07.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
