Глава 21

Палац Монтеро, Візарія, за 6 років до битви проти Натаніеля                                                           

І знову ми перенеслися в іншу країну. Коли ж це все нарешті закінчиться? Я втомилася від цієї подорожі і дуже сильно хочу додому. Грегорі теж тримається з останніх сил, і я бачила це по ньому. Але він намагався бути сильним заради мене. Він і в портал увійшов, аби я не була одна. Навіть не уявляю, як би впоралася тоді.                                                                                                                                          

Коли нарешті я могла роздивитися все навколо, то відчайдушно захотіла перенестися в будь-яку іншу країну. Я готова навіть повернутися в Нерію чи Беллатор, аби лише не опинитися тут. Занадто добре я знала цю місцевість. А скільки спогадів в мене про це місце. Будь ласка, аби це лише був якийсь інший час.                                                                                                                                                                       

- Тільки не кажи, що це... - почав Грегорі.                                                                                                         

- Так, ми у Візарії. Це країна Ізабель... - я ледве стримувала сльози. - Залишається сподіватися, що ми в часі до її народження.                                                                                                                                     

- До народження кого? - почула я дуже знайомий голос.                                                                                

Обертатися мені не хотілося, адже я чудово розуміла, хто це. Мені не хотілося навіть просто побачити її, адже потім буде занадто боляче. Я втратила Ізабель лише кілька років тому, і не впевнена, що зможу пережити це вдруге.                                                                                                                                

Однак все ж довелося зробити це. Ізабель виглядала років на п'ятнадцять. Вона мала коротке волосся та такі знайомі фіолетові очі. Пам'ятаю, що подруга говорила про її бунтівний характер в цьому віці, коли вона зробила собі таку зачіску. Це змусило мене посміхнутися, але в середині все стискалося від болю. Хотілося обійняти її, проте я намагалася себе стримати. Ця Ізабель не знає мене. Хоча з її даром передбачення…