Глава 16

Палац Райдер, Беллатор, за 497 років до битви проти Натаніеля                                                     

Покидати Еллеон мені було особливо важко, адже я так і не розгадала таємницю моєї родини. Можливо якби ми залишилися там хоч трохи довше, то я змогла наблизитися до цього. Однак мене ще й неабияк здивували останні слова Арадія. Таке відчуття, ніби він знав щось більше, ніж могло здатися на перший погляд. Але я дізнаюся більше щойно ми повернемося додому. Якщо ми повернемося додому.                                                                                                                                                                 

Досить швидко ми отямилися в іншій країні. І цього разу я навіть уявлення не мала, де знаходжуся. Ця країна була абсолютно незрозумілою для мене. Але якесь не дуже добре передчуття прокинулося в мені. Щось має статися. І це по-справжньому мене починало лякати. Дивно, давно в мене такого вже не було.                                                                                                                                                                

- Краще нам звідси забиратися якомога швидше, - сказав Грегорі. - Мені здається, що тут нам точно будуть не раді.                                                                                                                                                     

- Ти прямо думки мої читаєш, - посміхнулась я.                                                                                               

Але ми не встигли нічого зробити, адже за мить біля нас з'явилися якісь люди. За допомогою магії ельфів, я їх одразу впізнала. Воїни, представники країни Беллатор. Я добре знала Лулу та Ронана Райдер з королівської родини Райдер. І вони були дуже добрими. Однак раніше все було інакше. На це вказувала зброя, яка була направлена на нас. Можна спробувати втекти, однак як нам дізнатися про портал?                                                                                                                                                                

- Хто ви такі? - чітко промовив чоловік.                                                                                                             

- Нам потрібна допомога, ми не з цією країни, - почав Грегорі, використовуючи свої дипломатичні навички.                                                                                                                                                               

- Це я вже зрозумів, - фиркнув той. - Проте ви можете становити загрозу для нашого короля. Ейден,  давай.