Глава 9

Палац Уеінрайт, 639 років до битви проти Натаніеля                                                                         

В ту ніч я так і не змогла заснути, адже мені не давала спокою коробочка. Вона була досить дивною, ще й випромінювала якесь особливе тепло. І я так хотіла відкрити її, та дуже добре пам'ятала слова Арісси. Я уявлення не мала, що в ній, і як це може вплинути на моє життя. Тому і доведеться чекати, аж поки ми не повернемося у свій час. І мене це неабияк дратувала, адже я просто ненавиділа чекати. Та цього разу мені просто доведеться це зробити. Якщо це в майбутньому врятує наш світ, то я не маю іншого виходу. Та цікавість все одно була досить сильною. А раптом там якийсь магічний артефакт? Навіть не знаю.                                                                                                                                

Але сьогодні, згідно зі словами Арісси, має відкритися портал. На щастя нам не потрібно було досить довго чекати. Це мене неабияк радувала. Нам щастило останнім часом. От тільки в який час ми перенесемося цього разу? Враховуючи попередні наші перенесення, то все має бути нормально. Тому мені не варто хвилюватися. Однак якесь передчуття не покидало мене, а я звикла довіряти йому. В ельфів це закладено в природі. І, здається, моя нервовість передалася Грегорі, адже хлопець з самого ранку вирішив потренуватися. Я ж стояла та спостерігала за ним. Через те, що точний час відкриття порталу нам не повідомили, ми вже були готові до відправлення. Вкотре дивуюся тому, наскільки хлопець змінився після першого нашого знайомства. Не дивно, тоді це був вісімнадцятирічний студент, що приїхав навчатися в Королівську Академію. А тепер він дорослий двадцятидворічний чоловік, який вже бачив у своєму житті стільки всього. Ми ж раніше майже не розмовляли.Хоча тоді він не став навіть зі мною говорити, адже я вдавала з себе пихату та зарозумілу принцесу. А може я й була такою, та Королівська Академія мене змінила. Все стало інакше, коли я знайшла друзів та зустріла своє кохання. Вона кожному з нас подарувала нове життя.                                                                                    

Я настільки занурилася у свої думки, що навіть не помітила, як Грегорі опинився біля мене, притягнувши у свої обійми. Приємно було відчувати себе захищеною. Як завжди я вдихнула його аромат, насолоджуючись кожним моментом, що ми проводили разом. Він був потрібен мені, я вже не уявляла свого світу без нього. Це так дивно, раніше я й уявлення не мала, що все може бути так. Але тепер я була відносно щаслива. Залишалося тільки повернутися назад.                                                     

- Ти знову думаєш про погане. - посміхнувся він. - Не варто зараз хвилюватися, в нас обов'язково все буде добре.                                                                                                                                                          

- От як в це виходить? - не зрозуміла я. - Як ти розумієш, коли я хвилююся?                                              

- Не варто забувати, що ми маємо здібності до емпатії. - розсміявся хлопець. - Це ж сила крилатих.       

- Але ця магія не поширюється на думки. - я справді не могла зрозуміти.                                                    

- Просто я дуже добре тебе знаю. Я почав вивчати тебе ще з першого курсу Академії. Хоча ти цього й не знала. Та мене завжди якось тягнуло до тебе. - Грегорі поцілував мене у чоло. - Тільки я здатен почути мелодію твого серця, а ти мою. І зараз воно співає досить сумну пісню. - він уважно подивився мені в очі. - Я кохаю тебе, і ніколи не зникну. Ми будемо разом з тобою, та впораємося з усім. І не втомлюся тобі це повторювати впродовж усієї нашої подорожі додому.                                                       

І я вірила йому. Знала, що все буде добре. Інакше й бути не могло, адже ми впораємося з усім. Та не встигли ми насолодитися цим моментом, як різко з'явилася Арісса. Здається я вже здогадуюся, яка в неї друга здібність. Вона була налякана та схвильована, і я вже починала боятися. А раптом нічого не вийде і ми застрягнемо тут надовго?