Вони йшли вулицями міста, занурені у власні думки. Левко час від часу кидав на неї погляд. Юлітта мовчала. Після розмови в повітрі залишилася дивна важкість.
Вони мовчки зайшли в кав’ярню. Від прохолоди їй одразу запаморочилось в голові. Вона одразу ж сіла за столик біля вікна. Підійшовши до прилавка, Левко замовив їм каву з тістечками.
Він повернувся до столика. Жінка повільно підвела на нього погляд.
— Дякую, — тихо промовила Юлітта, торкаючись його руки. Він вимучено усміхнувся, не відводячи погляду.
— Все нормально?- запитав Левко. Його голос злегка затремтів.
— Так, - озвалася Юлітта, зробивши ковток кави. Вони обоє мовчали, дивлячись у вікно. І цього було досить.
Згодом вони вийшли на вулицю. Левко мовчки поцілував її в скроню і пішов у лікарню. Юлітта вернулася додому.
Вони зберегли одне одного.
Що буде з ними завтра?
#5400 в Любовні романи
#1240 в Короткий любовний роман
новий етап життєвого шляху, кохання і страх перед змінами, справжнє щастя
Відредаговано: 03.05.2026