Глава 10. Максим

Розмова з Норою напередодні ввечері досі віддавала мені в скронях глухим, пульсуючим болем. Я знав, що новина її не ощасливить, але не чекав, що її бездоганно порцелянова маска трісне з такою силою.

Ми стояли в моєму кабінеті. Я щойно поклав на стіл зім'яту грудку ДНК-тесту, яку перед цим розгладив долонею.

— Норо, нам треба серйозно поговорити, — сказав я тоді, прямо дивлячись у її ідеально нафарбовані очі. — Сьогодні я дізнався, що моя колишня дівчина Софія п'ять років тому народила від мене дочку. Я переконався, що це правда. Результати експрес-тесту готові. Дівчинка... Мія — моя донька. На дев'яносто дев'ять і дев'ять десятих відсотка.

Нора, яка саме збиралася зробити ковток вина, завмерла. Її точені пальці так сильно стиснули ніжку келиха, що я подумав, що кришталь зараз лусне.

— Що? — її голос злетів на октаву вище, втрачаючи свою звичну оксамитову м'якість. — Максиме, це якийсь дурний розіграш? Яка дитина? Від цієї твоєї... провінційної зрадниці, яка кинула тебе п'ять років тому?! Ти приволік у наше життя байстрюка за тиждень до нашого весілля?!

— Стеж за язиком, Норо, — обірвав я її крижаним тоном, від якого вона миттєво здригнулася. — Вона моя донька. Офіційно. І вона смертельно хвора. Їй потрібна термінова операція на серці. На час підготовки та реабілітації вона разом із Софією житиме в моєму маєтку. Я вже дав розпорядження облаштувати для них окреме крило.

Нора зробила глибокий вдих, її груди під шовковою блузою ходили ходором. Вона гарячково сканувала моє обличчя, намагаючись знайти хоч натяк на те, що зможе переконати мене змінити рішення. Але бачачи мою залізобетонну рішучість, вона швидко змінила тактику. Лють в її очах змінилася гострим, холодним розрахунком. Вона зробила крок до мене, зазираючи знизу догори.

— У твоєму маєтку? Разом із нею під одним дахом? — її голос знову став тихим, майже благаючим. — Максиме, це ж божевілля... А як же ми? Скажи мені прямо: чи вплине це на наше весілля?

Я засунув руки в кишені й відповів без секунди вагання, твердо і відрізано:

— Ні. На наше весілля це ніяк не вплине. Урочистість відбудеться точно за планом, наступної суботи. Поява Мії нічого не змінить між нами. Це мій обов'язок як батька — врятувати свою дитину і забезпечити їй найкращі умови. Але ти — моя наречена, і скоро станеш моєю дружиною. Софія для мене в минулому, вона просто мати моєї доньки, не більше.

Нора повільно видихнула, її плечі розслабилися, а на губи повернулася звична, солодка посмішка. Вона зрозуміла правила гри. Вона гратиме роль ідеальної, великодушної жінки, поки ситуація під моїм контролем.

І ось тепер, за вечерею в їдальні мого маєтку, Нора демонструвала вершину своєї акторської майстерності перед глядачем, якого вона зневажала всім серцем.

Срібні прибори тихо цокали об дорогу порцеляну. Мію вже влаштували в спеціально обладнаній медичній зоні на другому поверсі під наглядом приватних нянь, тож за величезним дубовим столом ми сиділи втрьох. Атмосфера була настільки натягнутою, що повітря здавалося густим і липким, наче перед грозою.

Софія сиділа навпроти мене. Вона навіть не торкнулася своєї тарілки із вишуканими стравами від мого шеф-кухаря, лише судомно стискала тонкими, зблідлими пальцями кришталевий келих із водою. У своєму простому, трохи зношеному одязі, з блідим обличчям і темними тінями втоми під очима, вона виглядала абсолютно чужою в цьому царстві розкоші, золота й граніту. Вона намагалася стиснутися, стати непомітною, але її горда постава все одно видавала внутрішній супротив.

Нора ж, навпаки, царювала. Вона підкреслено ідеально тримала поставу, демонструючи бездоганні манери, злегка схиляючи голову то в мій, то в її бік.

— Любий, я так рада, що ти нарешті знайшов доньку, — Нора лагідно, з котячою грацією накрила мою долоню своєю тонкою рукою. При цьому вона повернула кисть так, щоб масивний діамант на її обручці спалахнув під світлом люстри прямо перед очима Софії. — Це така трагедія з її сердечком... Але ти не хвилюйся, ми з тобою обов'язково допоможемо малечі. Організуємо найкращу реабілітацію в Швейцарії відразу після нашого весілля. Для мене дитина мого майбутнього чоловіка — не чужа. Я зроблю все, щоб вона почувалася тут добре.

Я коротко кивнув, внутрішньо відчуваючи полегшення від того, що Нора тримає марку і не влаштовує сцен. Софія при цих словах лише сильніше стиснула зуби, так, що на її вилицях заходили жовна. Вона не вимовила жодного слова, продовжуючи запекло дивитися в одну точку на скатертині.

Раптом мій телефон у кишені піджака завібрував, порушуючи цю важку тишу. На екрані висвітилося ім'я генерального директора мого будівельного холдингу. Справа була невідкладною, пов'язаною з великим державним тендером, який ми мали закрити до кінця тижня.

— Вибачте, мені треба відповісти. Це по роботі, — кивнув я жінкам, підвівся з-за столу і вийшов з їдальні, попрямувавши вглиб коридору, щоб зробити цей дзвінок.

Розмова затягнулася хвилин на десять. Мені довелося жорстко розставляти пріоритети, віддавати накази й вникати в цифри контракту, хоча мої думки все одно раз по раз поверталися на другий поверх маєтку, де в стерильній палаті спала моя маленька копія з карими очима.

Закінчивши розмову, я сховав телефон у кишеню і штовхнув важкі дубові двері їдальні, повертаючись до столу.

Ане варто було мені переступити поріг, як я майже фізично наразився на стіну з крижаного, задушливого напруження. Повітря в кімнаті стало настільки радіоактивним, що його можна було різати ножем.

Софія сиділа, буквально закам'янівши в своєму кріслі. Її тонкі плечі дрібно тремтіли під простою кофтою. Вона ледь стримувала сльози — її сині очі блищали від густої, невиплаканої вологи, а на блідих щоках палали червоні плями від глибокої образи. Вона дивилася на Нору з такою дикою, стриманою зневагою і болем, наче її щойно прилюдно вдарили обличчям об стіл. Але вона гордо, запекло мовчала, закусивши губу до крові. Я бачив, як її нігті судомно впиваються у власні долоні під столом, змушуючи себе ковтати приниження. Вона не скаже мені ні слова. Вона терпітиме будь-що, бо прекрасно знає: один зайвий звук, один скандал — і я можу розірвати нашу угоду, позбавивши її фінансування на операцію Мії. Вона була повністю в моїй владі, зламана обставинами, і це її вбивало.