Глава 5. Софія

Коридор державної дитячої лікарні зустрічає нас стійким, в'їдливим запахом дешевого антисептика та тужливим світло-сірим кольором стін. Я швидко йду попереду, майже біжу, вказуючи дорогу елітній медичній бригаді, яку Максим пригнав за собою. Ці фахівці у своїх бездоганних фірмових костюмах, із блискучими високотехнологічними кейсами в руках виглядають тут як прибульці з іншої, ситої та багатої галактики.

Палата номер чотири. Моє серце робить болісний переверт, коли я прочиняю двері.

Моя бліда, маленька Мієчка лежить на ліжку, обплутана дротами медичних моніторів. Вона здається такою крихітною під цим величезним лікарняним простирадлом. Поруч із нею на стільці сидить змучена, заплакана Аня. Побачивши натовп незнайомих лікарів, подруга злякано підхоплюється з місця. Я коротко киваю їй, показуючи, що все під контролем, хоча саму мене зсередини розриває на шматки.

Лікарі Максима заходять у палату, і важкі пластикові двері щільно зачиняються перед моїм носом. Мене всередину не пускають. Починається процедура забору матеріалу та вивчення медичної карти.

Я залишаюся в коридорі. Сили миттєво залишають моє тіло, і я безсило опускаюся на обшарпану, холодну дерев'яну банкетку. Пальці судомно сплітаються на колінах.

Максим не сідає поруч. Він зупиняється навпроти, спершись плечем на стіну біля вікна. Його фігура затуляє собою тьмяне світло з вулиці. Я фізично відчуваю його погляд — він направлений на мене, як приціл снайперської гвинтівки. Важкий, крижаний, сповнений німого, запеклого звинувачення. Кожна секунда під цим прицілом здається мені тортурами. Години очікування перетворюються на балансування на лезі ножа.

Дивлячись на його закам'яніле обличчя, я мимоволі провалююся в минуле. Туди, де ми ще були щасливими. І туди, де все з гуркотом обірвалося.

П'ять років тому цей самий погляд спопелив моє життя дотла. Тоді причиною його божевільних, сліпих ревнощів став його ж найкращий друг. Огидне, безглузде непорозуміння, яке Максим роздув до масштабів катастрофи. Його друг тоді підіслав мені неоднозначні повідомлення, спеціально зустрів біля під'їзду і силою вхопив за талію, намагаючись поцілувати саме в ту хвилину, коли машина Максима завертала у двір. І Максим повірив. Повірив сфабрикованим пізніше фотографіям, брудним натякам, але тільки не мені. Він кричав так, ніби хотів мене знищити, ображав останніми словами, таврував зрадницею.

Моя запекла гордість тоді просто забарикадувала мені рота. Я не стала плакати, не стала виправдовуватися, не стала повзати перед ним на колінах, доводячи те, чого не робила. Якщо чоловік, якого ти кохаєш усім серцем, вірить брудній підставі, а не твоїм очам — значить, між вами ніколи не було справжньої довіри. Сенс щось доводити втрачається. Я просто зібрала речі й пішла в ніч.

Але зараз... зараз ця стара образа занадто глибока, щоб ворушити її і розбиратися в привидах минулого. Мені начхати, що він думає про мене. Нехай вважає останньою тварюкою на землі. Моя єдина мета — врятувати Мію.

Максим поводиться підкреслено відсторонено. Він демонстративно поправляє манжети своєї білосніжної сорочки, зрідка дивиться на екран дорогого смартфона і перевіряє час на наручних годинниках. Усім своїм виглядом він показує, що моє існування поруч — це лише прикра, докучлива затримка в його важливому, розпланованому графіку успішного мільйонера. Жоден мускул не здригається на його обличчі, коли з палати доноситься ледве чутне кашляння Мії. Льодова стіна. Абсолютна байдужість.

Час густішає, перетворюючись на суцільну масу болю. Мені здається, що я сиджу тут уже цілу вічність, втрачаючи останні краплі повітря.

Раптом тишу порожнього коридору прорізає різкий, гучний щиглик.

Важка клямка дверей палати клацає. Двері повільно відчиняються, і на поріг виходить старший лікар мобільної бригади. Його обличчя абсолютно серйозне, професійно непроникне. Максим миттєво відштовхується від стіни і робить крок уперед. Я підхоплююся з банкетки, ледь утримуючи рівновагу на зрадницьки ватяних ногах.

Лікар підходить до нас і мовчки протягує Максиму великий, щільний білий конверт із фірмовим логотипом лабораторії.

— Результати термінового експрес-тесту ДНК готові, Максиме Сергійовичу.