Глава 1. Софія

— Максиме!

Мій голос зривається на відчайдушний, хрипкий крик, прорізаючи гул міської вулиці та шум чужих розмов. Я сама не впізнаю цього звуку — у ньому стільки болю й дикого, первісного страху, що перехожі мимоволі зупиняються.

Величезні скляні двері тридцятиповерхового хмарочоса якраз розчиняються, і з цієї дзеркальної вежі виходить він. Мій особистий кошмар. Чоловік, який п'ять років тому випалив моє серце дотла.

Перед очима знову спалахує та проклята ніч нашого розриву. Наш останній, нищівний скандал. Мені здається, я досі чую гуркіт порцелянової вази, що розлітається на друзки від його удару об стіну, і бачу його очі — шалені від гніву, налиті кров'ю. Тоді він жбурнув мені під ноги ті сфабриковані фотографії моєї нібито «зради» й кричав так, що дрижали стіни нашої орендованої квартири. Проклинав мене, таврував брудом, не бажаючи слухати жодних виправдань. Лють Максима тоді була страшною, руйнівною. Моя гордість просто зламалася під цим тиском несправедливого приниження. Я зібрала речі за лічені хвилини, задихаючись від сліз, і пішла в нікуди. Пішла, так і не сказавши, що вже тиждень як ношу під серцем його дитину, бо збагнула: після такого бруду він ні за що не повірить, що це його маля.

Максим йде впевнено, карбуючи кожен крок дорогого взуття по глянцевому граніту. Бездоганний чорний костюм, білосніжна сорочка, розстебнута на пару ґудзиків біля шиї, вольове підборіддя та цей фірмовий, холодний погляд, що змушує його підлеглих затамовувати подих. Навколо нього миттєво утворюється щільне кільце з помічників із планшетами та двох кремезних охоронців. Вони щось швидко йому доповідають, але Максим лише ледь помітно киває, на ходу застібаючи ґудзик піджака. Успішний. Недосяжний. Чужий.

Я роблю крок уперед, хоча ноги здаються ватяними, а в колінах — зрадницьке тремтіння. Пальці до судом, до білих кісточок стискають тонку пластикову папку з медичними документами. Це мій єдиний щит. Моя остання надія.

— Зупиніться, дівчино! Куди ви? — шлях мені миттєво перегороджує широка спина охоронця.

Але мені байдуже. Мені тепер на все начхати. Гордість, яка стільки років змушувала мене мовчати й ховатися, зараз помирає під тиском чистого, концентрованого відчаю.

— Максиме, подивися на мене! — кричу знову, намагаючись прорватися через заслон.

Він зупиняється. Повільно, ніби неохоче, повертає голову в мій бік. Коли його темно-карі, майже чорні очі фокусуються на моєму обличчі, я бачу, як на мить злітає його залізна маска витримки. Його зіниці дико розширюються. На щелепі залігають жорсткі жорна — він упізнає мене. Навіть крізь роки, навіть тепер, коли моє розкішне хвилясте волосся розпатлав вітер, а в сережках із перлами відбивається похмуре небо, він знає, хто я.

Він дивиться на мене майже так само, як і в ту останню секунду нашої жахливої суперечки: зі зневагою та глибокою, невиліковною образою. Тільки тоді ми стояли посеред руїн нашого кохання у затурканій кімнатці, а тепер він — всемогутній господар життя на вершині світу, а я — знесилена мати, яка приповзла благати про допомогу.

— Софія?.. — ледь чутно зривається з його губ. Це ім'я звучить між нами як прокляття.

Максим робить короткий жест рукою, і охорона миттєво відступає, залишаючи між нами вільний простір. Проте його погляд за секунду знову стає крижаним, сповненим зневаги та старої, невиплаканої образи. Навколо нас западає мертва, гнітюча тиша. Помічники застигають із відкритими ротами.

— Що ти тут робиш? — його голос звучит як удар батога. — Прийшла згадати минуле? Мені не до тебе. Ти сама закрила двері за собою.

Він збирається розвернутися, щоб піти до автівки, яка вже чекає біля бордюру. Це кінець. Якщо він зараз піде, я більше ніколи не підійду до цієї вежі. Життя моєї донечки закінчиться, так і не розпочавшись.

Більше немає часу на вагання. Немає часу боятися його жорстокості. Я роблю останній ривок, підбігаю майже впритул і, заглядаючи в його закам'яніле обличчя, випалюю слова, які розривають мої легені:

— Мені не потрібен ти, Максиме! І на твої образи мені начхати! Мені потрібні гроші на операцію... Твоя донька помирає!

Додавайте «Право на донечку» до своїх бібліотек, ставте зірочки на підтримку новинки та обов'язково діліться першими враженнями в коментарях. Як вам зав'язка? Що скажете про першу зустріч героїв?

​Погнали в нову емоційну подорож разом!