Юлітта вийшла з дому, відчуваючи ранкову прохолоду. Місто вже жило своїм звичним ритмом. Люди поспішали у справах, машини рухалися вулицями.
Жінка сповільнила крок, відчувши слабкість у тілі. Присіла на найближчу лавку в парку. Холод досі нагадував про себе. Жінка зіщулилася від неприємного відчуття. Ніби опинилася під кригою. Як колись.
Поруч із нею хтось сів. Боковим зором Юлітта помітила силует. Вона повернула голову й побачила Левка. На мить завмерла. У грудях щось стиснулося. Від згадки про те, що досі жило в її душі.
Він теж не одразу її впізнав. Його погляд затримався на її обличчі. І в ту ж мить щось у ньому змінилося. Між ними повисла коротка тиша.
— Юлітто? — тихо запитав Левко.
— Левко? — прошепотіла вона. Її руки дрібно тремтіли. Він зняв куртку і вдягнув на неї .
— Як ти тут опинилася? — нарешті запитав він. Борлак у нього нервово смикнувся.
Юлітта знизала плечима. Їй досі було холодно.
— Не могла сидіти вдома, - промовила вона. Він кивнув, приймаючи цю відповідь.
Між ними знову запанувала тиша. Юлітта піднялася і рушила додому.
Левко лишився сам.
#3035 в Любовні романи
#655 в Короткий любовний роман
самотня і сильна жінка, знайомство і розвиток стосунків, віра в себе і боротьба зі страхом
Відредаговано: 28.04.2026