Право на близькість

РОЗДІЛ 1 Тиша в квартирі

Усім, хто звик виживати наодинці... і не знає, що робити, коли з’являється хтось поруч! 

За вікном падав дощ. Ліхтарі тьмяно освітлювали безлюдні вулиці містечка Крам’янець на Львівщині. Це дуже старовинне й красиве місто. Його історія налічує понад двісті сімдесят п'ять років. 

Юлітта Вовчук сиділа в темній кімнаті на матраці, слухаючи музику. Це були пісні музиканта під псевдонімом Судно у жанрі постпанк. 

Тиша повільно огортала її, даруючи захист. Вона лягла, не змінюючи дихання. Снодійне починало діяти. 

За вікном дощ не припинявся, рівномірно стукаючи по склу, ніби хтось тихо перегортав сторінки невидимої книги. Книги її власного життя. 

Юлітта не думала ні про що конкретне. Думки розчинялися, як звук у воді від кинутого камінчика. Залишалося лише відчуття тепла і важкості в тілі. 

Кімната втрачала контури. Ліхтарі за вікном ставали розмитими плямами світла. 

Десь на межі сну і реальності зникали дрібні думки про день, про речі, які треба зробити завтра.  Вони втрачали вагу і розчинялися в молочному тумані підсвідомості. 

Згодом Юлітта вже тихо посопувала, притулившись до улюбленого плюшевого ведмедя. Як робила це в дитинстві. 

Якщо вам цікаво, що буде далі, додайте історію в бібліотеку та слідкуйте за оновленнями. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше