Розділ 1. Бар, де все пішло шкереберть

Оксана сиділа за стійкою, тримаючи в руках уже теплий коктейль, який колись називався «Sex on the Beach», а тепер більше нагадував «Похмілля на підлозі». Її подруги — Катя і Марта — саме перейшли в режим «геніальної ідеї після третього шота».

— Слухай, — Катя тикала пальцем у повітря, — ти не можеш далі працювати в тій кав’ярні, де тобі платять, ніби ти просто симпатична вивіска з посмішкою!

Оксана зітхнула так, що ледь не здула серветки зі столу.

— Я вмію посміхатися дуже переконливо. Це мій суперскіл.

— Та ну! — Марта вже гортала телефон. — У тебе талант. Ти робиш такі десерти, що люди після них або закохуються, або йдуть сповідатися. Тобі треба в нормальну контору. Бажано — з кабінетом, зарплатою і шефом, який виглядає, ніби щойно зійшов з обкладинки Forbes.

— У мене освіта — кулінарний коледж, три роки «посміхалася клієнтам» і один раз виграла конкурс на найкращий сирник у районі. Це не резюме. Це стендап.

Катя раптом ожила, ніби їй у попу вставили зарядку.

— А давай ми тобі напишемо резюме, від якого в них щелепи впадуть на підлогу!

Оксана зареготала так, що коктейль мало не вихлюпнувся.

— Ага. «Оксана К. 27 років. Профі: брехня, безе і екзистенційний крик у подушку. Досягнення: один раз спекла тарт, від якого хлопець сказав "ти занадто гарна для мене" і пішов у ліс».

— Ні, серйозно, — Марта вже стукала по екрану. — Додаємо тобі MBA. З Лондона. Ніхто ж не лізе перевіряти, особливо якщо ти гарно брешеш на співбесіді.

— Ви психопатки.

— Ми психопатки з любов’ю, — спокійно відповіла Катя. — Пий давай. Це мотивація.

Через годину, два шоти і один «ну давай ще по маленькій» на столі лежав готовий шедевр.

Файл: Оксана_К_я_не_брешу_чесно.pdf

- Магістр бізнес-адміністрування, London School of Economics (дистанційно, 2018–2020)
- Сертифікат Harvard Business School Online — Strategic Management
- Досвід управління проєктами в ресторанному бізнесі 4+ роки
- Вільна англійська (C2), німецька (B2)
- Навички: Excel expert, кризовий менеджмент, переговори на високому рівні, ідеальні еклери

Оксана дивилася на екран, як на позитивний тест на вагітність від невідомого батька.

— Я це не відправлю.

— Вже відправила, — весело повідомила Марта, показуючи свій телефон. — Вакансія: помічник генерального директора в «Vertex Group». Зарплата — три мої нинішні. Бонус — шеф, який виглядає, як суміш Халка і ДіКапріо.

Оксана повернулася до неї повільно, як у жахасі.

— Ти що, бляха-муха?!

— Люблю тебе, — підморгнула Марта. — А тепер допивай. Бо завтра в тебе співбесіда о 14:00. І якщо ти не прийдеш — я прийду замість тебе і скажу, що ти захворіла, але дуже перспективна.

Оксана глянула на своє відображення в чорному склі бару: розмазана туш, волосся як після вибуху, очі — два прожектори паніки.

І раптом у голові тихо, майже ніжно промовило:

«А що як… реально прокотить?»

Вона допила свій коктейль одним довгим, трагічним ковтком.  
Він смакував, як початок великої, жирної, красивої халепи.

Наступного ранку о 8:47 телефон задзвонив.

— Добрий день, Оксана? Це Олена з HR «Vertex Group». Артем Вадимович хоче з вами поспілкуватися. Сьогодні о 14:00. Ви будете?

Оксана сиділа на ліжку в учорашній сукні, з учорашнім макіяжем і з учорашнім життям, яке щойно пішло в повний рознос.

— …Так, — прохрипіла вона. — Буду.

Вона поклала слухавку.

Потім подивилася в стелю і тихо, майже молитовно сказала:

— Мамо, тату… здається, я зараз або стану кимось, або сяду за шахрайство.

І засміялася.  
Голосно.  
Нервово.  
Як людина, яка щойно підписала собі перепустку в пекло, але з гарним видом і кондиціонером.

Бо життя іноді не питає, чи готова ти до великої брехні.  
Воно просто кидає тобі фальшиве резюме і каже:

«Погнали, красуне. Покажи, на що здатна дівчина, яка вміє робити круасани, від яких люди втрачають розум».