2. Правила розведення дрібних антропоідів. Посібник. Архів кластеру

Ця раса одна з найбільш примітивних, а накладені обмеження відчуттів та пам‘яті повинні зробити їх добрими виконавцями та слухняним селекційним матеріалом. Тривалість життя рекомендовано встановити мінімальну, це забезпечить швидке стирання пам‘яті суспільства та прискорений перехід на вищі технологічні рівні, кожне наступне покоління буде вивчати новий уклад і техніку. Збільшення знань про зовнішній світ їм не потрібно, достатньо, щоб вони оперували найпростішими категоріями ближнього світу. Весь космос хай вважають безлюдною пустелею. А коли буде потрібно – ми вкажемо їм на поганих загарбників з позагалактичних глибин, щоб вони їх знищили. Про минуле своєї планети й системи вони не повинні знати нічого, нехай всю історію їм замінить коротенька казка, а самі вони – будуть випадковим продуктом еволюції… скажімо, мавп. Абсолютна відсутність знань про невидимий для них світ забезпечить їхню достатню керованість і беззахисність перед нами. Невігластво зробить їх покірними слугами на планеті та при потребі – ідеальною войовничою біомасою для галактичної експансії.

Освічені народи доведеться спростити. Достатньо кількох поколінь для заміни традиційної системи знань, а жерців, учителів та мислителів – знищити негайно і особливо ретельно. Інше доросле населення слід прибирати поступово, щоб уникнути спротиву. Чоловіків – на війнах, жінок – голодами та хворобами. Дітей зібрати в табори – комуни, там їм дамо потрібні знання для завоювань та ідею створення світлого майбутнього в усьому світі. Навчання молодого покоління з чистого листа – першочергове завдання… І не залишати слідів високих фізичних технологій. Тут має бути рівень примітивної хімії – він найбільше підходить для контролю за розподілом ресурсів та їх використанням. В ідеалі будь-яка життєво необхідна субстанція – паливо, їжа, чиста вода, повітря, чи ліки мають видаватися дозовано, як винагорода за службу. Так буде отримано потрібний ступінь покірності.

Ой, ні, які ж вони гидкі, ті паразити. Навіть від їхнього тексту хочеться відмитися, дочитаю потім, але ще деякий час доведеться тут сидіти й нудьгувати. В напівмороці яскраво світилися голограми перед пілотами, розсипи дрібніших вогників приборних панелей були ледь помітні. Пасажири в передніх кріслах позасинали чи повідключались, серед них наче ще один з поверхні, а інші – клони чи технічні біодроіди, не розбереш. В маленькому човнику не надто комфортно, всі в одному приміщенні, зате курсують частіше, і завозять куди треба, таким транспортом навіть Небесний не гребує, при необхідності. Чутки про мережу контрабанди, напевно, не безпідставні, без неї не обходилось ніде й ніколи, але, можливо, що це й адекватна плата суспільства за те, що хтось може відвезти тебе в такі глухі місця, куди й самі дикі репти не полізуть.

За кілька хвилин споглядати човник набридає, і увага знову перемикається на посібник. Він вже доповнений критичними роз‘ясненнями, щоб читачу усе було зрозуміло. Звісно, що можна за пару хвилин все це вкласти в пам‘ять одним ментальним блоком, але прочитання тексту і покрокове осмислення дають моєму типу антропоідів більш тотальне засвоєння, – і в глибокий рівень, і в оперативку. Отже, далі:

Критичний аналіз показує, що сутність кластеру – розподіл цивілізації на внутрішні спрощені та ізольовані світи, в яких населення існує на правах гвинтиків системи за простими й зрозумілими правилами і знаннями, та вищий, відкритий галактичний світ управлінців, які володіють інформацією про реальну світобудову, технологіями космосу, і становлять мізерну частину населення. До управління відбираються з дитинства ті особи, в яких виявлено поєднання керованості та високого інтелекту. Природна пропорція, що відрізняє інтелектуально розвинених людей, таким чином виявлена і в суспільному устрої, в якому слаборозвиненим істотам відведено суто технічні функції. Втім, особи із занадто високим інтелектом на вершині кластерів також не опиняються – вони очікувано непокірні, і потребують постійного контролю й стримування, спокійніше для кластеру їх позбутися. Через те власний науковий і культурний потенціал таких суспільств завжди низький, і доводиться підсилювати його за рахунок полонених та завербованих із розвинених рас. Такий устрій став доволі стійкою формою соціуму, який існує в Галактиці за рахунок постійної експансії та загарбницьких війн.

Механоід приніс каву, перериваючи читання, дякую.

Описана модель дивним чином в точності відобразилось і в житті експериментальної цивілізації на цій планеті. Його перевагою стали покірні й віддані маси осіб, які надійно програмуються змалечку, і вони все життя залишаються настільки вірними частинками свого суспільства, що навіть виведені з-під влади кластеру, навіть під захистом федерацій вони самоорганізовуються за тим самим кластерним принципом. Все точно по теорії…

Закладена в їхні голови самозамкнута інфоматриця стала такою нейронною моделлю, яка відтворює кластер, і навіть в групах з десятка осіб дозволяє досягти стійкої авторитарної організації.

Тому значні групи такого населення неможливо швидко перевести в гуманістичний устрій – вони опираються кожним нейроном своїх фанатичних людей, вперто ігнорують будь-яку іншу, сприятливу реальність заради стійких ілюзій, навіть влаштовують підпільні організації та повстання там, де їм створено абсолютно комфортні умови.

Практика соціалізації населення, яке проживає на відвойованих у кластерів територіях випрацювала найбільш надійний спосіб руйнування ментальної інфоматриці кластеру – стимульоване або й примусове життя за іншими правилами впродовж двох поколінь або й довше. Спочатку на короткий час створюється надмірне матеріальне забезпечення, яке приводить напівголодне, залякане і замуштроване населення в легкий шок, а потім вводяться нові правила управління і відбору управлінських кадрів. Без примусу і покарань за непокірність, лише створення можливостей і заохочень. Роль стимулу відіграє й базовий рівень забезпечення – достатній для виживання, але не престижний.