Ода миргородському салу

Маю задоволення зважено та свідомо заявити, що миргородське сало – це кулінарний шедевр, історична традиція та міський бренд! Три в одному!!! Найкраще у доступному для огляду географічному просторі. Поза всякою конкуренцією. Безперечно!

Недосвідчений гість нашого славного міста може зі мною і не погодитися у цьому важливому питанні. Звичайно, ваше право… У кожної людини своя думка… і свої смакові уподобання. Деякі не надто обізнані люди навіть скажуть, що гарне сало роблять та продають також і в інших містах. Так-так-так… Тільки одне маленьке уточнення – в інших містах можуть продавати непогане сало. А у нас воно – найкраще! Різницю чуєте? Отож, бо воно і є. Про це й мова.

Але бачу, що ваш погляд все ще недовірливий… Ну, що ж? Знову доводитиму очевидне і зрозуміле всім цивілізованим людям. Отже…

Почну з найголовнішого – із чарівного смаку! Миргородське сало – це вишуканий та прекрасний кулінарний шедевр найтоншого смаку та найніжнішого аромату. «Пальчики оближеш» – це якраз про нього. Національне гастрономічне досягнення та багатство. Тут жодних особливих доказів не потрібно. Скуштував і все!!! Після покладання першого шматочка продукту на язик усілякі сумніви йдуть остаточно геть.

Однак у гастрономії, як і в інших видах високого мистецтва, є свої нюанси. Поясню основні. Сало потрібно різати тонко та дбайливо. У жодному разі не ріжте сало великими шматками – це моветон, панове! Це не для гурманів. Тонесенько-тонесенько – тільки так можна його їсти та насолоджуватися. Тане в роті? Так-так, саме так. Оце для гурманів!

Можна трохи присипати перчиком або сіллю, але тільки трохи. Чарівний власний смак миргородського сала не потребує приправ, а лише дозволяє їм бути біля себе.

Чорний хліб? Так, звичайно. Цибулька? Так, мабуть, можливо. Гірчиця, хрін та часник? Та хто ж вам заборонить? Солоний огірочок? Не заперечую. Горілка? О, так! Все це буде доречним.

Ще один важливий момент – їсти сало на самоті не дуже добре. Втрачається урочистість процесу. Вживати сало можна на різних заходах – за святковим та багато накритим столом, на рибалці з використанням розстеленої газети, у вагоні поїзда при неквапливій бесіді, сидячи та стоячи, з тостами та без. Жодні обставини не зіпсують чудового смаку.

Але головне в цій процедурі куштування національного продукту – ритуальність. Вона не складна, але має свої правила. Робити це потрібно таким чином. Урочисто промовте кілька разів слово «Будьмо», відчуйте повною мірою важливість ситуації, побажайте куму здоров'я, випийте горілку і повільно з'їжте сало з чорним хлібом. Ось! Смачно? Не те слово! З цього моменту ви виразніше почуєте музику природи, спів птахів, шелест листя, шепіт трави та дзюрчання струмків. Люди стануть добрішими, а жінки ще й красивішими. У вас немає поряд кума? Не біда, підійде будь-який приємний співрозмовник, який розуміється на кулінарії.

Однак, перш ніж сало з'їсти, його треба купити. Тут також існують деякі хитрощі. На ринку спокійно підійдіть до продавця, не хвилюйтесь. У вас все вийде. Доброзичлива жінка за прилавком відповість на всі ваші запитання. Потрібно тільки сказати їй, що ви приїхали здалеку і не надто знаєтеся на салі, але хочете купити найкраще. Гарантія – ви почуєте захопливу розповідь про Миргородську рябу породу свиней, історію її походження та якість сала. Не дивуйтесь, городянин, сало береться зі свині. І тут порода має вирішальне значення.

Ось тут вже вибирайте не поспішаючи – з прошарком або без, тонке або товсте, з різних частин туші, злегка підкопчене або солоне і, нарешті, свіже, з тонкою шкіркою. Вибирати – ваше законне право та задоволення. Я впевнений, що при правильному підході до продавця ви таки оберете найкраще сало і будете задоволені.

Можливо, продавець поділиться з вами також деякими секретами отримання такого високоякісного продукту. Секрет цього дійства полягає в особливому способі обпалювання туші за допомогою конопляної соломи. Цей спосіб надає салу неповторного аромату та унікального кольору. А головне, він робить шкірку дуже тонкою та м'якою.

Історія виведення рябої породи йде вглиб століть. Вікіпедія це підтверджує. Проте історія миргородських свиней існує не тільки у кулінарії. Одна зі свинок навіть стала літературним персонажем повісті Гоголя і на цій підставі лежить на центральній курортній алеї біля знаменитої Калюжі. Виконана у бронзі. Діти люблять фотографуватися на ній верхи.

Пишаємося та хвалимо національний продукт, запрошуємо куштувати.

Переконатись у тому, що сало є нашим міським брендом теж неважко. Гості міста, які відпочивають на курорті, просто проїжджі не можуть виїхати додому без смачної покупки. Був у Миргороді та поїхав без сала – нонсенс! Так не буває, точно знаю. Цілюща мінеральна вода, Гоголь та легендарне сало – що ще потрібно, аби гості розповідали про все це своїм друзям у себе вдома?