Розділ 15. Операція «Трюфельний щит»

Нічна прохолода Подолу після напруженого робочого дня в бізнес-центрі здавалася ковтком гіркого свіжого еспресо. Проте замість обіцяної романтичної вечері без комплаєнсу та звітності Марк Левицький та Аліна Шелест сиділи на задньому сидінні її компактного кросовера, який перетворився на оперативний штаб.

На екрані планшета Аліни блимав відкритий архів під назвою «Monte_Rosa_2023_Archive». Поруч на пасажирському сидінні спереду мовчки сидів Артур, розгортаючи великий паперовий пакет з найближчого цілодобового фастфуду.

— Отже, — Аліна збільшила пальцями скановану таблицю з нотаріальними печатками, — наш удар на раді комісії був точним, але Саєнко — це не той тип, який просто збере валізи й тихо вилетить до Женеви. Він підпише перший транш, бо ми притиснули його до стіни, але на самій презентації в «Кристалі» підведе під нас таку міну, що в Нью-Йорку за голови схопляться всі партнери.

— Він уже шукає юридичні прогалини в договорах субпідряду, — погодився Марк, послаблюючи вузол краватки. Його профіль у напівтемряві салону виглядав викарбуваним із графіту. — Саєнко діє за стандартним швейцарським протоколом кризи: якщо не вдалося перехопити управління на старті, він дискредитує сам об'єкт інвестицій. Його мета — довести, що «Art-Шелест» неповносправна в аудиті ризиків.

— І саме для цього нам потрібна операція «Трюфельний щит», — урочисто виголосив Артур, обертаючись до них із великим паперовим стаканом кави.

Аліна здивовано звела брови: — Чому саме «Трюфельний щит»? Артуре, у нас на кону шість мільйонів євро та наша репутація, а ти знову зі своїми кулінарними метафорами?

— Це не просто метафора! — Артур підняв вказівний палець догори. — Це філософія! Трюфель — це делікатес, який росте глибоко під землею, і щоб його знайти, треба мати чуття і добре рити ґрунт. Саєнко думає, що він у нас головний дегустатор, але ми підкладемо йому таку фінансово-дизайнерську «породничу», від якої в нього в Женеві зуби заніміють!

Марк ледь помітно посміхнувся, хоча в очах спалахнув зацікавлений вогник: — І в чому полягає твій «трюфельний» контрплан, Артуре? Тільки благаю, без трамвайного депо та лобстерів.

— Все максимально елегантно! — Артур розклав на панелі приладів два планшети. — Перше: той документ по «Monte Rosa», який ми йому показали — це лише верхівка льодовика. На моєму жорсткому диску є повна переписка його асистента з офшорною компанією в Ліхтенштейні. Друге: Саєнко зараз зупинився в готелі «11 Mirrors» і чекає на ранковий аудит нашого підрядника по звуку. Третє: ми не просто захищаємося, ми змушуємо його підписати акт приймання локації до початку загальної презентації!

— Як? — Аліна нахилилася вперед, спершись підборіддям на руку. — Саєнко не підпише жодного папера без додаткової перевірки. Він перевірить кожен світловий кабель і кожну гривню, витрачену на охорону.

— Підпише, якщо перевірка відбудеться за його власними сценаріями, але під нашим повним контролем, — Марк перехопив ініціативу, швидко зрозумівши логіку Артура. — Саєнко — педант. Він завжди використовує одну й ту саму схему зауважень: знаходить три дрібні формальні помилки в кошторисі, робить суворе попередження, а потім пропонує «свого» лояльного аудитора для їх усунення.

— Саме так! — вигукнув Артур. — Ми навмисно залишимо для нього три «ідеальні помилки» у звіті! Три абсолютно прозорі, але видовищні розбіжності, які він легко знайде і з радістю почне нас за них критикувати.

— Наприклад, завищена вартість оренди авторських світлових інсталяцій на п'ятнадцять відсотків, — швидко додала Аліна, зрозумівши задум. — Він вчепиться в це як гончак! Почне вимагати первинні чеки від італійських майстрів.

— А ми «випадково» надамо йому оригінальні чеки з Амальфі з персональною знижкою від самого майстра, яку я вибила ще під час нашої поїздки, — Аліна победоносно подивилася на Марка. — Сума збіжиться до євроцента. Це змусить його почуватися дурнем, який даремно витратив час.

— А що з двома іншими «помилками»? — запитав Марк.

— Друга — кошторис на безпеку. Ми вкажемо, що залучаємо приватну охоронну фірму з Женеви, якою... керує колишній колега Саєнка, з яким він у сварці ще з 2021 року, — з хитрющою посмішкою мовив Артур. — Він миттєво заблокує цей пункт і зажадає замінити її на київську компанію. А київська компанія у нас уже підряджена за удвічі нижчою ціною! Він думає, що зекономив нам гроші, і сам впише це в свій підсумковий звіт як власну заслугу!

Марк тихо засміявся — глибоким, оксамитовим сміхом, від якого в Аліни поза спиною пробіг приємний морозець.

— А ти не такий простий, Артуре. Це класична швейцарська тактика «підставної фігури». Людина думає, що виграє партію, поки сама розставляє наші фігури на шахівниці.

— А що з третьою позицією? — запитала Аліна.

— А третя позиція — це особисто ти, Левицький, — Артур повернувся до Марка. — Ти мусиш перед засіданням виглядати так, ніби ви з Аліною посварилися вщент через ці кляті кошториси. Саєнко має бачити, що між вами немає ніякого «колективного імунітету», а панує повний професійний розкол. Це остаточно присипить його пильність.

Марк і Аліна перезирнулися. У вузькому просторі автомобіля між ними знову спалахнула та сама електрична напруга, яка супроводжувала їх від самого Позітано.

— Пограти у взаємну антипатію? — Марк підняв брову, споглядаючи Аліну з легкою провокацією. — Пані Шелест, гадаю, для вас це не становитиме жодних труднощів. Ви й так пів дня дивитеся на мене так, ніби я особисто заблокував ваш банківський рахунок.

— Пане Левицький, грати антипатію до вас — це єдине, що я роблю абсолютно безкоштовно і з великим задоволенням, — паррувала Аліна, але кутики її губ зрадницьки тремтіли. — Особливо коли ви вмикаєте свій тон «головного аудитора всесвіту».

— Чудово! Ролі розподілені! — плеснув у долоні Артур. — Зараз перша година ночі. Переписуємо підставні блоки в кошторисі, о восьмій ранку робимо «скандал» у холі бізнес-центру на очах у Людочки та асистентів Саєнка, а о дев'ятій подаємо йому наші «трюфелі»!