Розділ 11. Операція «Весла та Лимони»

Коли до гострих, обвітрених морем скель Позітано залишалося не більше тридцяти метрів, у бізнес-аналітиці Марка Левицького відбулося остаточне перезавантаження. Формули, графіки та регламенти Нью-Йоркської біржі згоріли в атмосфері чистого, концентрованого італійського форс-мажору.

— Так, без паніки, — Марк випрямився на повний зріст. Його голос пролунав настільки командно, що навіть двоє суворих американських аналітиків миттєво підтягнули краватки. — Містер Кінг, це штатна ситуація для локальних водних маршрутів Кампанії. Наша команда повністю контролює траєкторію.

Він швидко скинув свій темно-синій брендований піджак, кинувши його прямо на руки спантеличеному Артуру, і рішуче закатав рукави своєї трикотажної сорочки-поло до ліктів. Аліна на секунду затамувала подих, спостерігаючи за цим трансформаційним моментом: суворий «містер Excel» зараз виглядав як герой голлівудського бойовика, готовий штурмувати піратський корабель.

— Джузеппе! — Марк повернувся до капітана, швидко переходячи на італійську. — Де у тебе аварійні весла? На кожній «Riva Super Florida» за регламентом безпеки під сидіннями мають бути декоративні весла з ясеня!

Сивий човняр ляснув себе по лобі, вигукнув щось про святу Мадонну і кинувся розгрібати шкіряні подушки в кормовій частині. Вже за секунду в руках Марка опинилися два довгі, покриті свіжим лаком дерев'яні весла з фірмовим гравіюванням бренду.

— Артуре, досить працювати вішалкою, — Марк жорстко зафіксував одне весло в хромованій кочеті на правому борту. — Ставай на лівий борт. Якщо ми не вирівняємо кіль проти вітру, нас зараз просто розверне і притисне до каміння лакованим деревом твого друга Джузеппе. Руш!

— Оу, шеф, я взагалі-то ведучий преміум-класу, а не галерний раб... — спробував вставити свій пафосний протест Артур, але, зустрівшись із поглядом Марка, у якому зараз читалася готовність особисто викинути його за борт, швидко замовк. Він поспіхом скинув свої модні окуляри, схопив друге весло і з несподіваною для столичного тусовщика енергією почав гребти, раз по раз бризкаючи водою на власні шовкові штани персикового кольору.

Поки чоловіки, важко дихаючи, синхронно вигрібали проти легкої берегової течії, намагаючись утримати важкий катер на місці, Аліна зрозуміла: настав час для її фірмової зброї. Хаос вимагав масштабу.

Вона кинулася до своєї великої пляжної сумки, де серед зразків тканин, червоних маркерів та серветок лежав її незмінний робочий інструмент — компактний білий мегафон з рожевою наліпкою-кактусом, з яким вона зазвичай керувала технічними підрядниками на київських стадіонах.

Вона вискочила на носову частину катера, балансуючи на слизькому лакованому дереві, і піднесла мегафон до губ. Направлений рупор був націлений прямо на розкішну верхню терасу вілли Белліні, де серед лимонних дерев якраз з'явилася знайома постать у шовковій шийній хустці.

— Синьйоре Массімо-о-о! — пронизливий, багаторазово підсилений електронікою голос Аліни прокотився над бухтою, змусивши зграю місцевих чайок із криком злетіти в небо. — Массімо, беllo! Терміново кидайте свої арії! У нас аварія! SOS! Нам потрібен канат на пірсі! Канат!

Літній італієць на терасі на мить застиг із кавовим чайником у руках, потім театрально схопився за голову і з криком «Мiа signorina!» зник у саду. Вже за хвилину він кулею вилетів на дерев'яний пірс, тримаючи в руках товстий морський канат, який зазвичай використовувався для кріплення великих яхт.

— Аліночко, лови! — крикнув Массімо, розкручуючи важкий вузол над головою з вправністю старого неаполітанського ковбоя.

Канат злетів у повітря, описав ідеальну дугу і з гучним хлопком упав на носову палубу «Riva» — якраз за три метри від Аліни.

— Я тримаю! — вигукнув Артур, який в останню секунду кинув весло, зробив ефектний стрибок уперед і буквально всім тілом упав на мокрий канат, бруднячи білі лляні штани в портову ржавчину. Він швидко обмотав кінець навколо хромованого кнехта на носі. — Массімо, тягни, рідний! За нами шість мільйонів євро!

Синьйор Массімо, підключивши всю свою південну енергію, почав судорожно підтягувати канат через лебідку пірсу. Катер повільно, сантиметр за сантиметром, почав віддалятися від небезпечних скель і слухняно підходити до дерев'яного причалу вілли Белліні.

Марк нарешті опустив весло, важко дихаючи. Його сорочка на спині повністю змокла, а на долонях проступили червоні мозолі, але погляд залишався абсолютно сфокусованим. Він повернувся до американської делегації.

Містер Кінг стояв посеред палуби, міцно тримаючись за поручень. Його обличчя, яке зазвичай виражало лише фінансовий скепсис, зараз виглядало... враженим. Потім він повільно перевів погляд з Аліни з її рожевим мегафоном на забрудненого в мазут Артура, і нарешті на Марка, який стояв із веслом у руках, наче давньогрецький воїн.

В кабінетах Нью-Йорка містер Кінг бачив сотні презентацій. Йому показували тривимірні графіки, лазерні шоу та дорогі відеоролики. Але він ні разу не бачив, щоб провідний фінансовий аналітик топ-фонду особисто сідав на весла, а творчий директор викликала рятувальні бригади за допомогою мегафона під акомпанемент італійського матюкання човняра.

Кінг кілька секунд мовчав, а потім його груди почали злегка здригатися. Через мить суворий мільйонер голосно, на всю бухту, розсміявся, щиро плескаючи Марка по плечу.

— До біса графіки, Левицький! — вигукнув Кінг, витираючи сльозу від сміху. — Це був найкращий тест-драйв командної роботи, який я бачив за останні двадцять років у бізнесі! Ваша здатність адаптуватися до критичного хаосу в умовах повного нуля — це саме те, куди наш фонд хоче вкласти шість мільйонів. Якщо ви здатні керувати катером без палива за допомогою двох трісок, ви витягнете будь-який європейський проєкт!

Аналітики за його спиною вперше синхронно посміхнулися і почали активно кивати головами.

Уже за п'ятнадцять хвилин вся компанія сиділа на розкішній панорамній терасі вілли Белліні. Синьйор Массімо з вибаченнями розставляв перед гостями тарілки з традиційними закусками, а містер Кінг, розклавши папери прямо на білосніжній скатертині під тінню лимонів, упевнено підписав фінальний меморандум про стратегічне фінансування.