Розділ 8. Блеф за всіма правилами фінансової інквізиції

Якщо ви заганяєте в кут фінансового аналітика з десятирічним стажем, ви ризикуєте дізнатися, що папір та цифри — це набагато небезпечніша зброя, ніж двоє міцних чоловіків у чорних костюмах біля дверей.

Марк Левицький навіть не поворухнувся, коли мосьє П'єр зробив свій тонкий випад щодо «нецільового використання коштів». Навпаки, його плечі злегка розслабилися, а на обличчі з'явилася та сама м'яка, майже співчутлива посмішка, яку зазвичай бачать генеральні директори перед тим, як їхні компанії виставляють на примусовий аукціон.

Він повільно повернувся до столу, сів у крісло й закинув ногу на ногу.

— Що ж, мосьє П'єр, — Марк перейшов на холодну, бездоганну англійську, яка в діловому світі звучить як вирок. — Ваша аргументація щодо поспіху є цілком зрозумілою. Бізнес вимагає динаміки. І оскільки пані Аліна вже внесла передоплату за локації, я, як представник інвестиційного фонду «Vanguard Capital», готовий піти вам назустріч. Я підпишу цей протокол прямо зараз.

Аліна, яка стояла поруч, затамувала подих. Вона здивовано поглянула на Марка, не вірячи своїм вухам. Той самий Левицький, який хвилину тому кричав про фінансове самогубство, зараз просто піднімав білий прапор перед якимось французьким пройдисвітом? В її очах спалахнуло розчарування, але Марк навіть не подивився в її бік. Його пальці вже швидко летіли по клавіатурі ультрабука.

Обличчя мосьє П'єра миттєво посвітлішало. Його охоронці злегка розслабили пози, а сам він зробив крок до столу, витягуючи з кишені дорогу ручку.

— Magnifique! — вигукнув француз, витираючи хустинкою лоб. — Це дуже мудре рішення, пане Левицький. Наші юристи в Парижі будуть у захваті. Давайте валідуємо підписи через вашу систему.

— Звісно, — Марк розвернув екран ноутбука до француза. На моніторі світилася складна корпоративна програма з десятками рівнів шифрування та великою червоною кнопкою VALIDATE TRANSACTION. — Але є одна маленька технічна деталь. Регламент нашого фонду, затверджений Радою директорів у Нью-Йорку, вимагає обов'язкового супроводу траншів понад п'ять мільйонів євро міжнародною системою «Anti-Fraud Guard».

П'єр злегка насупився. — І що це означає?

— Це чиста формальність, — безтурботно відмахнувся Марк, роблячи ковток уже охололого еспресо Массімо. — Програма просто дублює копію нашого з вами договору та ваші поточні банківські реквізити на прямий сервер Фінансової поліції Італії — Guardia di Finanza. Вони проводять експрес-перевірку контрагента на наявність податкових заборгованостей протягом п'ятнадцяти хвилин. Якщо ваш паризький холдинг чистий перед законом — система автоматично дає зелене світло, і гроші падають на ваш рахунок.

Марк заніс палець над клавішею Enter.

— Я натискаю? Сподіваюся, у ваших паризьких юристів немає проблем із перевіркою антикорупційного індексу в Неаполітанському окрузі? Тут зараз дуже суворі закони щодо відмивання капіталу. Поліція приїжджає на перевірку швидше, ніж синьйор Массімо варить каву. З кулеметами та сиренами. Дуже ефектно, між іншим.

В кімнаті раптом стало так тихо, що було чути, як на вулиці дзижчить бджола біля кошика з лимонами.

Мосьє П'єр застиг. Його рука з ручкою зависла в повітрі. Краплі поту на його лобі з'явилися з новою силою, а здоровий рум'янець миттєво змінився на колір свіжого італійського моцарели. Охоронці за його спиною перезирнулися, і в їхніх поглядах з'явилася чітка, недвозначна паніка. Фінансова поліція Італії — це було останнє, з чим хотіли мати справу міжнародні махінатори.

Аліна, яка спочатку нічого не зрозуміла, раптом уловила правила гри. Її творчий мозок миттєво зорієнтувався в ситуації хаосу. Блеф! Марк просто блискуче блефував, вигадуючи систему на ходу, щоб змусити французів показати своє справжнє обличчя.

— Ой, так, мосьє П'єр! Це просто чудова система! — максимально життєрадісно і голосно підхопила Аліна, плеснувши в долоні. Вона підскочила до столу, дістаючи свій телефон. — І як вдало все збіглося! У мене ж найкращий друг мого дядька — капітан цієї самої Guardia di Finanza тут, у регіоні Кампанія! Його звати синьйор Антоніо. Він такий душка, обожнює каву і завжди скаржиться, що в Позітано мало роботи для його спецназу. Марку, давай я йому зараз прямо наберу на мобільний? Попережу, щоб вони перевірили наш договір без черги! За п'ять хвилин усе зроблять!

Вона почала шалено тицяти пальцями в екран екрана, де насправді була відкрита просто сторінка з замовленням піци, і приклала телефон до вуха, роблячи наймиліше обличчя у своєму житті.

— Pronto, синьйоре Антоніо? — солодким голосом прокукурікала Аліна в порожнечу трубки. — Як ваші справи? Як ваші карабінери? Ой, у нас тут така чудова угода з Парижем, мій колега Марк якраз надсилає вам реквізити для перевірки... Що? Ви вже в Позітано на патрулюванні? О, як чудово!

Мосьє П'єр зробив крок назад, майже наступивши на ногу власному охоронцю. Його дихання стало переривчастим.

— Non, non... attendте, — замахав він руками, переходячи на рідну французьку від хвилювання. — Пані Аліно, зачекайте! Не потрібно нікому дзвонити! Пане Левицький, приберіть палець від клавіатури!

Марк повільно підняв руку, демонструючи абсолютну покірність регламенту. — Якісь проблеми, мосьє П'єр? Щось не так із реквізитами?

— Нам... нам потрібно терміново звірити деякі дані з головним офісом у Парижі, — заїкаючись, промовив француз, задкуючи до виходу. Його охоронці вже відкрили двері коридору, мріючи якнайшвидше забратися з цього офісу з лимонами та божевільними українцями. — Виникла... технічна помилка в кодуванні нашого банку. Ми не можемо проходити автоматичну перевірку поліції прямо зараз. Нам потрібен тайм-аут. Ми зв'яжемося з вами пізніше. Дуже скоро. Через кілька днів!

П'єр майже вилетів із кабінету, а його охоронці буквально виштовхнули його в коридор, зачиняючи за собою двері з таким поспіхом, наче за ними справді гналися всі карабінери Італії.