Розділ 7. Італійський темперамент і папки з бантиками

Якщо Марк Левицький думав, що офіс у Позітано зустріне його атмосферою суворого лондонського сіті, то він катастрофічно помилявся.

Місцевий філіал агенції, який Аліна орендувала спільно з італійськими партнерами, розташовувався в історичній будівлі, що буквально звисала над скелею. Замість панорамних офісних перегородок тут були відкриті тераси з видом на різнокольорові будиночки Позітано, замість кулерів із водою — величезні кошики з лимонами розміром із дитячу голову, а роль офіс-менеджера виконував колоритний літній італієць на ім'я синьйор Массімо. Массімо носив шовкову хустку на шиї, без упину напівав арії з опер Пуччіні й варив таку міцну каву, що від одного її аромату в Марка починалося легке серцебиття.

Рівно о 08:55 Марк уже сидів за довгим столом із темного дуба. Перед ним лежав відкритий ультрабук, а поруч — чистий блокнот із вирівняною по лівому краю ручкою. Він намагався зосередитися на конфіденційному файлі безпеки, який отримав зранку, але думки постійно поверталися до одного: як заблокувати цю прокляту угоду і при цьому не дати Аліні зрозуміти, що він робить це заради її порятунку? Якщо вона дізнається про шахрайство французів завчасно, її творчий темперамент змусить її влаштувати розбірки в стилі найкращих детективів, і тоді паризькі махінатори просто зникнуть із грошима, підставивши її під удар.

Двері офісу відчинилися рівно о 08:59. Хвилина в хвилину.

Марк повільно підняв погляд, готовий побачити все що завгодно — від чергового капелюха до надувного птаха. Проте Аліна вирішила зіграти в іншу гру.

Вона увійшла в кабінет швидким, упевненим кроком. На ній був бездоганний брючний костюм ніжно-м'ятного кольору, який неймовірно пасував до її засмаглої шкіри, білий топ і класичні туфлі-човники на невисоких підборах. Волосся було зібране в гладкий низький хвіст, а в руках вона тримала велику шкіряну папку. Вона виглядала як справжня бізнес-вумен з обкладинки Forbes.

Єдине, що псувало цей ідеальний корпоративний образ — це кумедний рожевий значок із зображенням задоволеного кактуса, приколотий до лацкана її жакета, і те, що одна з її сережок-кілець була прикрашена маленькою підвіскою у формі лимона. Хаос не здався — він просто замаскувався під діловий етикет.

— Доброго ранку, пане аудиторе, — офіційно, з легкою стриманою посмішкою вимовила Аліна, сідаючи на стілець навпроти нього. — Як бачите, регламент дотримано. Запізнення — нуль хвилин, нуль секунд.

З-за її спини миттєво виринув синьйор Массімо, тримаючи в руках тарілочку з білосніжними чашками. — Аліночка, белла! — емоційно вигукнув він, ставлячи каву перед нею і буквально розпливаючись у компліментах. — Ти сьогодні сяєш як сонце над Капрі! А для вашого суворого гостя я приготував наш особливий еспресо. Пане Левицький, пийте, це поверне вам радість життя!

Массімо театрально приклав руку до серця, підмигнув Аліні й так само галасливо виплив із кабінету, знову наспівуючи якусь мелодію.

Марк проводив італійця поглядом, відчуваючи, як його суворий настрій починає повільно танути під цим південним сонцем. Він повернувся до Аліни.

— Дякую, Аліно. Твій фан-клуб в особі синьйора Массімо робить цей аудит максимально... автентичним. Отже, почнемо?

— Будь ласка, — вона з переможним виглядом поклала перед ним свою важку папку.

Марк відкрив її й на секунду застиг. Документи справді були розсортовані за розділами, кожна сторінка була в окремому файлі, але замість стандартних нудних скріпок Аліна скріпила їх яскравими затискачами з маленькими смайликами, а на полях деяких звітів красувалися акуратні наліпки-стікери з намальованими від руки котячими лапками.

— Це... що? — Марк підняв двома пальцями один із документів, на якому стікер із котиком вказував на графу «бюджет маркетингу».

— Це елементи креативного менеджменту, — абсолютно серйозно відповіла Аліна, підпираючи підборіддя ручками. — Котик означає, що цей розділ принесе найбільше прибутку. А кактус — що там були складні переговори. Тобі ж подобається наочність, Левицький? От я й адаптувала твою улюблену систему під стандарти здорового глузду.

Марк зробив глибокий вдих, стримуючи посмішку, яка так і норовила з'явитися на його обличчі. Попри весь цей гумор, він почав швидко переглядати цифри. Його очі професіонала миттєво фіксували кожну деталь. Аліна справді проробила колосальну роботу — кошториси були чистими, податки прорахованими, а ліцензії дійсними. Її агенція була абсолютно чесною та успішною. І від цього Марку ставало ще важче.

Він мав знайти причину відхилити угоду. Причину, яка виглядала б логічно для французів і не знищила б професійну гідність Аліни.

— Отже, розділ чотири, — Марк насупився, зупиняючись на сторінці з договором про надання субпідрядних послуг французьким холдингом. — Пункт 4.2. «У разі виникнення форс-мажорних обставин з боку замовника, виконавець зобов'язується покрити тридцять відсотків витрат на підготовку інфраструктури за власний рахунок протягом семи банківських днів». Аліно, ти взагалі читала цей пункт?

Вона злегка напружувалася, але швидко повернула собі впевненість. — Звісно читала. Це стандартне страхування ризиків для великих європейських компаній. Вони інвестують мільйони, їм потрібні гарантії.

— Це не страхування ризиків, це фінансова кабала, — Марк закрив папку з голосним хлопком, змусивши Аліну здригнутися. — Якщо французький холдинг завтра оголосить про технічне банкрутство — а в умовах теперішньої кризи в Парижі це цілком реально — твоя агенція буде зобов'язана виплатити їм майже два мільйони євро протягом тижня. У тебе є такі вільні активи?

— У нас стабільний оборотний капітал...

— Оборотний капітал — це не живі гроші на рахунках, Аліно! — його голос пролунав суворіше, ніж він планував. Марк підвівся з-за столу і почав ходити по кабінету. — Ти будувала цей бізнес п'ять років. І ти готова підписати документ, який дозволить замовнику в односторонньому порядку повісити на тебе свої борги? Це не просто хаос. Це фінансове самогубство. Я не можу погодити цей контракт у такому вигляді.