Розділ 6. Лобове зіткнення та бізнес-план порятунку

Коли двері ліфта на другому поверсі готелю «Villa di Sole» відчинилися з мелодійним дзижчанням, Артур виплив у коридор із двома величезними фірмовими пакетами Gucci так, наче це була не килимова доріжка затишного бутика, а подіум на Міланському тижні моди.

— Аліночка! Малюк! Ну де ти там? — його голос, загартований роками проведення столичних весіль для еліти, без зусиль заповнював увесь простір крила. — Я вже домовився з шефом на кухні, нам зараз організують плато з морепродуктами і пляшку...

Він не встиг договорити. Двері номера двісті чотири відчинилися з такою різкою, математичною точністю, що Артур ледь не врізався своїм зачесаним назад чубчиком у широкі плечі Марка Левицького.

Марк стояв у прорізі дверей, схрестивши руки на грудях. Легкий білий лляний одяг, у якому він планував пити гарячий шоколад, зник. Натомість на ньому були бездоганно випрасувані темно-сірі штани, строгі туфлі й тонка трикотажна сорочка-поло корпоративного темно-синього кольору. Обличчя виражало таку ступінь крижаної дисципліни, що температура в коридорі, здавалося, моментально впала нижче нуля.

Артур зупинився, оглянув Марка з ніг до голови, оцінив його важкий погляд і зверхньо посміхнувся, поправляючи золотий ланцюжок на шиї.

— Оу, пардон, друже. Ти тут відпочиваєш? А я шукаю свою музу, Аліну. Знаєш таку красуню з двісті п'ятого? Ну, таку з шаленим халатом і кучерями. Якщо заважаю твоїй ранковій медитації, то сорян, але у нас тут великий бізнес і велике кохання, так що...

— Пане Артуре, — Марк вимовив його ім'я з такою витонченою, майже хірургічною чіткістю, що той миттєво замовк. — Ваша присутність у цьому крилі о пів на сьому ранку з криками та порушенням громадського спокою є прямим порушенням внутрішнього регламенту готелю. Це по-перше. А по-друге...

Марк повільно дістав із кишені телефон, на екрані якого світилося те саме офіційне повідомлення від французьких інвесторів, яке Аліна щойно отримала у своєму номері.

— По-друге, ваш «великий бізнес» на наступний рік зараз перебуває під дуже великим знаком питання. Оскільки аудит вашої спільної з Аліною агенції для підписання європейського контракту буду проводити особисто я. Марк Левицький. Провідний фінансовий аналітик фонду «Vanguard Capital».

Пакет Gucci в правій руці Артура ледь помітно здригнувся. Його голлівудська посмішка на секунду втратила свій блиск, а очі за сонцезахисними окулярами округлилися.

— Левицький?.. — пробурмотів він, намагаючись згадати, де він чув це прізвище. І тут у його творчому мозку нарешті склалися пазли з численних розповідей Аліни про її «колишнього зануду-робота, який прораховував кожен поцілунок за секундоміром». — Стоп. Це ти той самий... містер Excel?

— Для вас — пане Левицький, — сухо відрізав Марк, навіть не моргнувши. — Офіційна перевірка ваших фінансових звітів, кошторисів на рожеві троянди та ліцензій розпочнеться завтра о дев'ятій ранку в офісі Позітано. А зараз я наполегливо рекомендую вам звільнити цей коридор і перемістити ваш італійський темперамент ближче до вашого червоного автомобіля.

У цей момент двері номера двісті п'ять тихо прочинилися, і звідти шмигнула Аліна. Вона вже встигла накинути поверх футболки вільну білу сорочку, поспіхом застебнувши її на переплутані ґудзики, а в руках стискала свій смартфон. Її обличчя виражало суміш абсолютного жаху та креативної паніки.

— Так, хлопці, тихо! Ніхто нікуди не йде і нікого не ліквідує! — вона вклинилася між двома чоловіками, виставивши долоні вперед, наче розводила боксерів у рингу. — Артуре, замовкни на хвилину, будь ласка! Марку... точніше, пане Левицький... це якийсь абсурд. Ти не можеш проводити наш аудит! Це конфлікт інтересів! Ми ж... ми ж учора в басейні...

Вона раптом замовкла, усвідомивши, що бовкнула зайвого при Артурі.

Марк подивився на неї згори вниз. Його погляд затримався на її переплутаних ґудзиках сорочки, на мокрому пасмі волосся, що прилипло до шиї, і на мить у його очах промайнуло щось схоже на болісний докір. Але за секунду залізна маска знову повернулася на місце.

— Учора, пані Аліно, був форс-мажор і неофіційне спілкування сусідів по балкону, — його голос звукових хвиль був настільки рівним, що ним можна було б перевіряти рівень горизонту. — А сьогодні — понеділок, початок робочого кварталу. Мій фонд інвестує в цей проєкт шість мільйонів євро. І я не дозволю творчому хаосу або... — він зневажливо кинув погляд на золотий ланцюжок Артура, — ...особистим рятівникам на Maserati пустити ці гроші на вітер через неправильно прораховані кошториси. Документи мають бути ідеальними. Якщо знайдеться бодай одна помилка в податкових накладних або термінах дії ліцензій — контракт анулюється без права апеляції.

Він зробив крок назад, збираючись зачинити двері.

— Але Марку! — Аліна зробила крок уперед, майже торкаючись його сорочки. — Нам потрібен цей контракт! Це робота всього мого життя за останні п’ять років! Ти не можеш просто так усе знищити через... через те, що я колись забула перевірити візу в Париж!

Марк зупинився. Його рука лежала на ручці дверей. Він подивився на неї впритул, і в його тихому голосі пролунав справжній, непідробний метал:

— Я нічого не нищу, Аліно. Я просто дотримуюсь регламенту. А от чи зможе твоя філософія «хаос завжди перемагає» витримати реальну перевірку на цифрах — ми побачимо завтра о дев'ятій. Бажаю успіху з підбором босоніжок від Gucci.

Двері номера двісті чотири зачинилися з сухим, авторитетним клацанням замка.

В коридорі повисла важка, дзвінка тиша. Артур стояв, розгублено кліпаючи очима й переминаючись із ноги на ногу зі своїми пакетами, а Аліна повільно опустила голову, дивлячись на екран телефону. Номер двісті чотири став для неї абсолютно недосяжною фортецею.

— Малюк, та хто він такий взагалі? — спробував повернути свій пафос Артур, підходячи до неї й кладучи руку їй на плече. — Який ще аудит? Ми корумпуємо цих французів за п'ять хвилин, у мене є знайомий івент-директор у Мілані...