15. Розділ, в якому Ханна цілується

Флігель був невеликим: три поверхи та сходи вниз. Вхід був з другого, того, що з вітальнею, на першому розташовувалися дві кімнати, об'єднані крихітним чи то коридором, чи то малою вітальнею, а спуск вниз привів нас у купальню. Катка разом зі мною уважно оглядалася, тож я вирішила, що вона теж у флігелі була вперше. Стори йшли за нами, іноді плуталися під ногами, але лизнути мене в ніс чи за руку не намагалися. Щоправда, я була впевнена, що це від того, що Катка була поряд. А ось коли я залишусь на самоті… Що ж, тоді й вигадаю, що робити.

— Яку вибереш? — спитала Катка, коли ми сунули носа спочатку в одну кімнату, потім в іншу.

— А яка гостьова? — поцікавилася я, роздумуючи. Спати в тій, що належала Ларко, було щонайменше неввічливо. Навіть якби я вже була його дружиною, без запрошення не вселилася б. Але жодних особистих речей, одягу чи відмінних рис не було.

— Чесно, не знаю, — знизала вона плечима. — Кер Ларко давно тут не бував, здається, я лише раз бачила його. І точно йому не потрібно було щось показувати або готувати у флігелі. Але мені здається, що ліва — для чоловіка більш підходяща…

Я придивилася до лівої — тут справді було менше прикрас, хоч важкі портьєри — чотири платинки за відріз, не менше! — були із зеленими пензликами, а картини — у золотих потертих рамах.

— Хоча права розкішніша й похмуріша, — насупилась Катка. — Мабуть, господарська спальня має бути такою? І зелений колір, він начебто традиційно жіночий?

— Хіба не синій? — невпевнено заперечила я, тому що не особливо розбиралася в подібних тонкощах.

На жаль, кімнати і відрізнялися, і були схожі. Можна було б подумати, що це парні кімнати — для чоловіка та дружини, але в жодній не було тих самих, улюблених туалетних столиків Аліки з прикрасами чи дзеркалом, зате були щільні оксамитові пуфи та золоті декоративні елементи. Права оформлена у відтінках синього та чорного, ліва — темно-зеленого та коричневого. У правій було більше вишуканих елементів, навіть тумбочка на лапках була, зате в лівій ліжко мало балдахін. Останнє стало вирішальним у моєму виборі. До того ж ніч верхи все ж таки не пройшла даремно, м'язи ніг і спини боліли, а очі майже заплющувалися. Насилу вдалося умовити себе не впасти на чисте ліжко в одязі.

Катка зрозуміла мій стан навіть раніше, ніж я їй про те сказала. Допомогла розібратися, де в купальні рушники, і чим можна скористатися, щоб освіжитися після нічної подорожі. Вона відкинула важке покривало з ліжка і перемістила подушки так, щоб мені було зручно.

— Облаштовуйся, відсипайся, а я принесу сніданок, як він буде готовий, і залишу його на столі нагорі. Якщо щось знадобиться, скажи сторам моє ім'я. Вони досить розумні, щоб мене знайти та привести…

— Мабуть, не варто тебе відривати від справ. Я лише відпочину і поїду далі, — трохи розгублено сказала я. У Михалі були слуги, але там я розуміла, скільки, кому плачу і за що, батько ніколи не приховував від мене наших витрат та доходів. Я йому дуже вдячна за те, що рано почав навчати мене тому, як і що в маєтку відбувалося, спочатку просто розповідав, що він зробив за день і що робили інші, потім доповнював всі розповіді документами або деталями. А от у випадку з Каткою я не зовсім розуміла, які у неї обов'язки. Все ж таки адепт — це той, хто навчається, а не сніданки гостям носить.

— Ой, та які справи? — засміялася вона. — У мене зараз самонавчання, залишилося довести до кінця дослідження, зібрати усі виписки та показати моєму майстру-наставнику. Вона визначить, що я робитиму далі — тупцювати на місці та повторювати вже пройдене, бо в мене прогалини у знаннях, чи йти далі.

— А чергування за прилавком це теж обов'язок адепта?

Вона заперечливо хитнула головою.

— Ні, я взяла додаткову роботу у вільний час. Бо знаєш, Хідрі — недешеве місто, живу я, звичайно, тут, у гуртожитку і годують тут чудово. Але не будеш постійно танцювати в тому самому платті!

— А гостям допомагати?

— Вказівки майстра керуючого — це те, що треба робити, не заперечуючи, — раптом напрочуд серйозно сказала вона. — Так, я можу бути незадоволеною, але майстер Юміс ніколи не перевищує своїх повноважень і все робить заради нас. Отже, коли це потрібно, він навіть інших майстрів ганяє, як адептів. Потрібно розуміти, що хоч би яким талановитим ти не був, все одно без спільноти не вижити. А Палата — це і захист, і підтримка, і навчання. Тому я можу бурчати, але виконую все. Тому так сильно поважають кера Ларко. Адже саме його рід наполіг на організації Палати нововведень та сутностей, і вони всіляко підтримують майстрів сутності — майбутніх і тих, що вже займається самостійною практикою. Це те, що цінно, це те, що приваблює.

Зараз вона більше не здавалася мені безтурботною чи наївною, переді мною був майбутній сутнісник. Поводитися вона могла як їй подобалося, балакати про що завгодно, але якщо розмова стосувалася серйозних речей, тут Катка змінювалася. Напевно, це правильно, напевно, я б і сама хотіла робити так. Просто залишитися і танцювати на площі, забувши на вечір про податки, вівців і дах стайні, в якому з'явилися так недоречно дири, викинувши з голови все, що заважало б ногам рухатися швидше і щиро посміхатися партнеру. А коли б настав новий ранок, знов згадувати про справи і повертатися до них охоче.

Катка пішла, залишивши мене на самоті. У купальні знайшлася стопка халатів, один з яких я одразу ж взяла, одягла і потонула в ньому. Ймовірно, зріст у мого нареченого височенний або це якийсь усереднений чоловічий розмір. Повстяні капці теж знайшлися відразу, але мені вони були ні до чого, навіть кроку не зробити — настільки великі. Гаряча вода, як я довідалася, подавалась звідкись знизу — можливо, на території відділення була кухня з печами, як у нас у маєтку, і по трубах нагріта від печей вода бігла далі. А може, це був якийсь дивовижніший механізм. Я чула про сутності такі гарячі, що їх неможливо взяти до рук. А легенди часів навали хетів містили згадки навіть про таких грізних та небезпечних створінь, які могли видихати вогонь.