запрошення на бал 12 глава

Естерія сиділа в кімнаті, оточена м'яким світлом свічок, які розсіяно відбивалися в дзеркалі. Її думки були зайняті спогадами про останні події: знайомство з Раелем, дивні відчуття, які він викликав, і невизначеність, що панувала в її серці. Коли в двері постукала Віель, Естерія не змогла стримати усмішки — її старша сестра завжди вміла внести в її життя трохи веселощів.

— Естеріє, — енергійно проголосила Віель, заходячи в кімнату, — я маю чудову новину!

Естерія підняла брови, зацікавлена. Віель завжди була тією, хто знаходив способи підбадьорити її, і вона сподівалася, що сьогодні не буде винятком.

— Що трапилося? — запитала вона, намагаючись приховати хвилювання.

— Ти будеш проводжати мене на бал! — вигукнула Віель, її очі сяяли від захоплення. — Це буде дивовижна можливість! Ти ж знаєш, як важливо, щоб ми були разом в таку ніч.

Естерія на мить замислилася. Бал… Це звучало чудово, але в її серці закипали емоції. Вона відчула невпевненість, але й велику цікавість. Ніколи раніше їй не доводилося бути в центрі уваги, і думка про танці, музики і людей навколо лякала та заворожувала одночасно.

— Віель, але я не знаю, чи готова… — почала вона, але Віель перебила її.

— Не будь дурницею! Ти повинна бути там. Ти заслуговуєш на це, Естеріє. Пам'ятаєш, як ми мріяли про бал у дитинстві? Це твій шанс! І, до того ж, я вже підібрала для тебе красиву сукню. Ти просто повинна спробувати!

Естерія усміхнулася, відчуваючи, як серце б'ється частіше. Вона уявила себе в розкішному платті, під світлом свічок, що танцює з Раелем. Але знову її охопила невпевненість.

— А якщо я не зможу танцювати? — тихо запитала вона.

— Ти навчишся! Я буду з тобою, — впевнено відповіла Віель, підходячи ближче. — І взагалі, хто ще, як не ти, заслуговує на те, щоб бути на цьому балу?

Естерія замислилася. Вона не могла заперечити, що думка про бал хвилювала її. Можливість бути разом із сестрою, розділити ці моменти радості, справді здавалася привабливою. І, можливо, Раель буде там… 

— Добре, — нарешті сказала вона, відчуваючи, як усмішка знову розцвітає на її обличчі. — Я з тобою на балу.

Віель радісно підскочила, обійняла Естерію і засміялася.

— Тепер ми повинні почати готуватися! Це буде ніч, про яку ми будемо говорити ще багато років!

Естерія не могла стримати усмішки. Незважаючи на свої побоювання, вона відчула, як у її серці розцвітає надія. Бал, нові емоції, можливість бути поруч з Раелем — все це починало здаватися не лише можливістю, а й чимось справді особливим.

У кімнаті панувала атмосфера веселощів і метушні. Віель, з нестримною енергією, розгортала тканини, які вона зібрала для підбору плаття Естерії. Вони були в кімнаті, де панував аромат свіжих квітів і легке світло ламп, що підкреслювало елегантність простору.

— Давай, почнемо з цього! — вигукнула Віель, простягаючи ніжне блакитне плаття, оздоблене мереживом. Воно переливалося, наче річкова вода під сонячними променями.

Естерія, стоячи перед дзеркалом, з острахом дивилася на тканину. Вона завжди віддавала перевагу простоті, але щось у блискучому платті спокусливо вабило її.

— Це дуже гарно, але, можливо, щось менш… помітне? — сумнівалася Естерія, поки Віель вже метушилася з іншими сукнями.

— Ні, не думай про це! — заперечила Віель, знову підбираючи плаття. Цього разу вона витягла зелене, з легкого шифону, яке вільно спадало, підкреслюючи її фігуру. — Це тобі підійде! Колір підкреслить твої очі, а ця легкість створить романтичний образ.

Естерія поглянула на зелене плаття, відчуваючи, як її серце завмирає. Їй завжди здавалося, що занадто яскраві кольори — не для неї. Але зараз вона прагнула спробувати щось нове.

— Можливо… — почала вона, розглядаючи плаття.

Віель помітила коливання у її голосі. Вона підняла рукою, відганяючи можливі сумніви.

— Ти повинна виглядати так, щоб усі звертали на тебе увагу! Я ж казала, що ти заслуговуєш на це. Давай, приміряй!

З наростаючим хвилюванням Естерія обрала зелене плаття і, підійшовши до дзеркала, обережно його одягла. Як тільки вона застібнула його, то відчула, як тканина легка, ніби обійми. Вона обернулася, щоб подивитися на себе. Відображення в дзеркалі вразило її: плаття м'яко підкреслювало її силует, а легкий шифон ніжно колихався при кожному русі.

— Це неймовірно! — вигукнула Віель, спостерігаючи, як її сестра виглядає в платті. — Ти просто сяєш!

Естерія, хоч і відчувала незвичність у новому вигляді, раптом усвідомила, що почувається впевненіше, ніж будь-коли раніше. Вона посміхнулася, і ця усмішка стала для неї свого роду відкриттям.

Тим часом Віель також підбирала вбрання для себе. Вона обрала плаття червоного кольору, з глибоким вирізом на спині та розкішним мереживом, яке підкреслювало її фігуру. Коли Віель одягнула його, воно виглядало вражаюче, елегантно і спокусливо водночас.

— Дивись, Естеріє, — сказала Віель, обертаючись, — як тобі? Це плаття для балу?

Естерія захоплено кивнула. Вона знала, що її сестра виглядає просто приголомшливо.

— Ти будеш зіркою вечора! — промовила Естерія, відчуваючи гордість за Віель.

— А ти — моя принцеса! — Віель обійняла Естерію, відчуваючи, як між ними панує братерство.

Обидві сестри продовжували вибирати аксесуари: легкі серйозні брошки, маленькі браслети та чуттєві туфлі, які доповнювали образи. Вони сміялися, приміряли різні варіанти та фантазували про те, як проходитиме бал.

— Знаєш, цей клієнт, якого я обслуговувала, має дуже цікавий стиль. Я впевнена, що він буде на балу, — зазначила Віель, хоча й не підозрювала, що це той самий Раель, який став для Естерії такою важливою людиною.

Естерія запитливо глянула на Віель, її серце забилося швидше, але вона стримала емоції. Вона вирішила не розкривати таємниці своїх почуттів.

— Сподіваюсь, усі на балу будуть приємно здивовані, — тихо відповіла вона, але в її голосі вже не було того сумніву, який вона відчувала раніше.