сутність Раеля 11 глава

Раель лежав у ліжку, ледь розплющуючи очі від ранкового світла, що пробивалося крізь важкі штори. Він відчував тепло, яке все ще залишалося на простирадлах поруч із ним, і легкий запах Естерії, що залишився на подушці. Задивившись на пусте місце поряд, він провів рукою по тканині, наче намагаючись утримати примарний слід її присутності. Ніч була такою, як він мріяв — довгою, насиченою, коли кожен дотик відгукувався пристрастю, а кожен поцілунок був солодким і ніжним. Але вона пішла.

Раель повернув голову до дверей, які все ще злегка хиталися після її поспішного виходу. Щось у тому, як вона швидко вдяглася і намагалася втекти, залишило гіркий присмак у його серці. Він відчував, як його груди стискає, мов би хтось вирвав частинку його самого і забрав її з собою. Вона не сказала жодного слова, не попрощалася, навіть не подивилася на нього останнім поглядом.

Раель сів у ліжку, і його пальці нервово стиснули краєчок простирадла. Це був не просто порив пристрасті, не просто бажання оволодіти її тілом. Він хотів більше. Він хотів її всю — її серце, її думки, кожен потаємний куточок, який вона так ретельно приховувала за маскою. І тепер вона знову втікала, тікаючи від нього, мов тінь, яку неможливо схопити.

— Чому ти завжди йдеш, Естеріє? — шепотів він у порожню кімнату, наче намагаючись викликати її привид назад. Його голос звучав приглушено, роздратовано і водночас розгублено. Це знову повторилося, як і минулої ночі, коли він вперше побачив її в масці — таємничу і недосяжну, але таку привабливу, що його серце пішло навперейми розуму.

Раель кинувся з ліжка, намагаючись уявити, куди вона могла піти. "Вона не просто ще одна куртизанка, — думав він. — Вона зовсім інша." Кожен її погляд, кожен жест ховав у собі таємницю, і ця таємниця зводила його з розуму. Він знав, що вона не була такою, як інші жінки, яких він зустрічав. І саме це змушувало його хотіти її ще сильніше.

Коли він збирався вдягнутися і піти за нею, спогади про ніч раптом нахлинули з новою силою. Він пригадав, як вона віддалялася від нього щоразу, коли він намагався наблизитися ближче. Її посмішка була загадковою, але в її очах він бачив відблиск страху, мов вона боялася, що він дізнається щось, чого вона так ретельно намагалася приховати.

"Я не відпущу тебе, — подумав Раель, відчуваючи, як у грудях наростає глуха злість і бажання. — Ти не сховаєшся від мене." Він не знав, чому вона знову втікала, але це тільки підігрівало його бажання володіти нею ще сильніше. Вона була поруч, і він відчув смак її шкіри, тримав її в своїх руках, але зараз, стоячи у порожній кімнаті, він знову втрачав її.

Раель вдягнувся, застебнув манжети, і на мить зупинився, дивлячись у дзеркало. В його очах горів вогонь — вогонь, що не згасне, поки він не отримає відповіді. Він повинен знайти її. Він не дозволить їй знову втекти.

Раель — не просто випадковий чоловік, який опинився на банкеті. Його справжня сутність прихована за образом заможного світського лева, але насправді він має набагато більше влади, ніж можна було б уявити. Раель — один з найбільш впливових людей у тіні міста, який володіє мережею інформації та контактів, що дозволяє йому дістатися до будь-якого секрету, розкрити будь-яку загадку. Він звик контролювати ситуацію, знати все про тих, з ким має справу. Його ім'я рідко згадують у суспільстві, але ті, хто знає його, розуміють, що це ім'я пов'язане з невидимою владою, небезпекою і таємницею.

Раель вміє приховувати свої справжні наміри за маскою чарівності та світських манер. Він звик отримувати все, що хоче, і звик до того, що люди йдуть йому назустріч. Його вплив простягається на вищі кола суспільства, на бізнес та навіть на кримінальний світ. Він ніби павук, який тихо плете свою павутину, а в неї потрапляють ті, хто навіть не здогадується про її існування. За зовнішнім шармом і вишуканістю ховається холодний розум і гострий інтелект, що здатен розрахувати кожен крок. Але що цікаво — він сам опинився в пастці, яку не міг передбачити. І ця пастка — Естерія.

Після тієї ночі, коли він побачив її вперше, Раель відчув незрозумілу потребу знайти її знову. Вона була не схожа на інших жінок, які оточували його. Її очі, посмішка, кожен рух — усе видавалося загадковим і захоплюючим, і він хотів зрозуміти, хто вона насправді. Не звик залишати питання без відповідей, Раель почав шукати інформацію про неї. 

Він задіяв своїх людей, щоб ті розпитали у всіх закутках міста, серед вищих кіл і в тіні нічних вулиць. Його інформатори збирали найдрібніші деталі, але, на подив Раеля, інформації було вкрай мало. Естерія здавалася привидом — ніхто не знав, звідки вона прийшла і куди зникала після банкетів. Він знайшов лише кілька скупих характеристик: молода, з коричневим волоссям і смарагдовими очима, завжди під маскою. Куртизанка, яка рідко з'являється на таких вечірках, але чий образ запам'ятовується надовго. 

Раель роздратовано читав доповіді своїх людей. Йому потрібно було більше — більше деталей, більше відомостей, щось, що допоможе зрозуміти, чому він не може позбутися думок про неї. Нарешті, один з його агентів повідомив, що Естерія сирота і виросла разом зі своєю старшою сестрою. Сестру звали Віель, і вона була відомою куртизанкою, яка керувала своїм невеликим світом в кварталі червоних ліхтарів. Віель завжди оберігала свою молодшу сестру і неохоче дозволяла їй брати участь у своїй діяльності.

Ця інформація трохи прояснила ситуацію, але не розв'язала головної загадки. Якщо Естерія росла в цьому світі, як їй вдалося зберегти цю загадковість, чистоту, що так приваблювала його? Раель зрозумів, що вся ця історія була набагато складнішою, ніж здається. Щось у минулому цих сестер ховалося від сторонніх очей, і саме це підігрівало його інтерес. 

Раель знову переглядав звіти, шукаючи більше деталей, але це тільки підігрівало його одержимість. Тепер він точно знав, що не відпустить Естерію просто так. Він мусив дізнатися, що ховається за її посмішкою, за її очима, що змусило її з'явитися тієї ночі і зникнути. Його бажання володіти нею змішувалося з непереборним бажанням розгадати її. І тепер він мав намір зробити все, щоб ця гра закінчилася на його умовах.