велике замовлення 6 глава

Віель, відступивши від Естерії на крок, різко змінила тон, її голос став владним і чітким:

— Будь готова сьогодні до виїзду, — сказала вона, придивляючись до сестри, ніби знову оцінюючи її готовність. — Нам замовили виступ на банкеті. Повідом про це всім іншим. І нехай ніхто не забуде маски й найгарніші вбрання. Сьогодні ми маємо зірвати куш.

Естерія швидко кивнула, відчуваючи, як її серце почало битися частіше від хвилювання. Вона розуміла, що такі замовлення не тільки приносили прибуток, але й завжди мали свої ризики. Однак це був їхній шанс ще раз показати себе на вершині й залишити таємничий відтінок післясмаку.

Повернувшись спиною до сестри, вона побігла вузькими коридорами до кімнат інших дівчат. Двері одна за одною відчинялися, і обличчя дівчат з'являлися з-за завісок, з цікавістю слухаючи новину.

— Дівчата, сьогодні банкет, — повідомила Естерія, намагаючись приховати власне хвилювання за спокійною усмішкою. — Готуйтеся, ми вирушаємо ввечері. Не забудьте про маски та найкращі сукні. Віель хоче, щоб усе було бездоганно.

Слова Естерії поширилися по будинку швидко, як вогонь. Дівчата почали метушитися, діставати свої найрозкішніші наряди, прикраси, перуки й маски, перевіряючи кожну деталь. Для них це був не просто ще один виїзд, а можливість виглядати ще красивіше, відчути себе особливими, навіть якщо за тим стояв холодний розрахунок.

Естерія теж не відставала. Повернувшись до своєї кімнати, вона відкрила шафу і дістала сукню, яку берегла для таких випадків. Вона вибрала чорну, із ніжними мереживами, що огортали її фігуру, як друга шкіра. Її очі блищали, коли вона приміряла маску з витонченими срібними візерунками, що тільки підкреслювала зелений колір її очей.

Поки вона наводила лад із волоссям, Естерія мимоволі думала про чоловіка з минулої ночі. Їй було цікаво, чи зможе вона знову побачити його сьогодні, серед гостей, за маскою. Щось у його погляді лишилося з нею, і ця загадка притягувала її, ніби магніт. Але, звісно, вона старанно приховувала ці думки — правила, які вони з Віель повторювали, були чіткими.
 

Вони вирушили рівно о п'ятій вечора. Дві карети, запряжені чорними кіньми, плавно котилися вулицями, пробираючись через гамір міста до великого маєтку за його межами. Вікна карет були зашторені, приховуючи від сторонніх очей чарівних пасажирок, які, вже вдягнені в розкішні сукні та витончені маски, готувалися до вечора, що обіцяв бути довгим і насиченим.

Усередині карет панувала атмосфера підготовки та легкого хвилювання. Дівчата поводилися розслаблено, але можна було помітити, як іноді вони поглядали на свої вбрання, поправляли маски або витягали дзеркальця, щоб перевірити, чи все на своєму місці. В одній із карет стояв кальян, і кілька дівчат повільно пускали димні кільця, розслабляючись перед роботою, ніби готуючись до вистави.

— Ну що, готові до магічного вечора? — посміхаючись, запитала одна з дівчат, обернувшись до інших. Її очі блищали через прорізи маски.

— Тільки б там були гарні чоловіки, — пожартувала інша, випускаючи хмару диму. — І багато шампанського.

У другій кареті дівчата займалися своєю підготовкою кожна по-своєму. Хтось підправляв зачіску, укладаючи пасма так, щоб вони виглядали бездоганно навіть після довгих годин танців і розмов. Хтось напівлежачи відпочивав, закриваючи очі, намагаючись зберегти енергію до вечора, що обіцяв бути гучним і вимагав витримки.

Естерія сиділа біля вікна, краєм ока дивлячись на темні вулиці, що пробігали повз, а подумки мандрувала десь далеко. Вона тихо посміхалася, слухаючи жарти подруг, але в її голові все ще крутився образ таємничого чоловіка з минулої ночі. Вона намагалася вигнати ці думки, розуміючи, що не може собі дозволити мріяти в цей вечір. Але ця загадка вже встигла зачепити її.

— Про що ти думаєш, Естеріє? — запитала одна з дівчат, заглядаючи їй в очі.

— Та так, про дрібниці, — відповіла вона, не бажаючи видавати своїх думок. — Просто згадую наші правила.

— Не забудь їх і сьогодні, — прошепотіла дівчина, з легкою усмішкою відкидаючись назад. — Адже це ніч не для мрій, а для справи.

Карети плавно рушили вперед, за місто, повз поля і річки, що світилися в сутінках. Їхала нескінченна година за годиною, і повітря ставало прохолоднішим, коли сонце почало ховатися за горизонтом. Вони мали прибути до маєтку близько восьмої вечора, і попереду було ще дві години шляху, коли вони дістануться до розкішної садиби, де все вже буде готово для їхнього виступу. 

Дівчата перешіптувалися, обговорюючи плани на вечір, іноді сміялися, і з кожною хвилиною напруга зростала, переходячи у хвилююче передчуття.