закінчення ночі 4 глава

Раель лежав на подушці, споглядаючи стелю, поки Віель ковзала рукою по його грудях, її пальці ніжно торкалися його шкіри, ніби хотіла затримати його ще на мить. Ніч підходила до кінця, але його думки поверталися до Естерії, хоч він і старався приховати це за легким усміхом.

Віель, відчуваючи, що його розум десь далеко, нахилилася ближче й шепотіла м'яким, майже грайливим голосом:

— Ти сьогодні був трохи не тут, Раелю, — її голос звучав ласкаво, але з відтінком підозри. — Можливо, я чимось не догодила тобі?

Раель підняв погляд на Віель, намагаючись знову сконцентруватися. Він усміхнувся, трохи витягнув руку й торкнувся її щоки, щоб не дати їй зрозуміти, що його думки були з іншою.

— Навпаки, Віель. Ти прекрасна, як завжди, — він зробив паузу, намагаючись знайти потрібні слова, аби відвернути її увагу. — Просто... є дещо, що не йде з голови.

Віель, відчувши цей момент, трохи нахмурилася, її очі стали уважнішими.

— Дещо? — вона ніжно поцілувала його в плече, ніби намагаючись відволікти його від цих думок. — Розкажи мені.

Раель відчував, як цей діалог затягує його в небезпечну зону. Він не хотів розкривати перед нею свої справжні почуття, тому обрав більш нейтральний підхід. 

— Я просто подумав про одну дівчину, яку бачив минулої ночі, — сказав він, старанно обираючи слова, щоб не видати себе. — Вона була... особливою.

Віель відчула, як її серце ледь стислося від ревнощів. Їй не подобалося, як він про це сказав. Прекрасна куртизанка швидко усвідомила, що та "особлива" дівчина могла бути тільки однією — Естерією. Але вона не могла дозволити Раелю повністю зосередитися на іншій, тож підняла голову й подивилася йому в очі, намагаючись звабливо усміхнутися.

— Особлива, кажеш? — вона провела пальцями по його волоссю. — Ну, сподіваюся, що я теж трохи особлива для тебе.

Раель знову усміхнувся, але цього разу його погляд трохи розфокусувався, втрачаючи чіткість. Він подумав про ту ніч, коли бачив Естерію в мерехтливому світлі ліхтарів, її очі, які здавалися такими загадковими та глибокими, немов приховували цілий світ. Він майже відчував її поруч, як тоді, коли вона була так близько, але здавалася недосяжною.

— Звісно, ти особлива, Віель, — він сказав це тихо, ніжно, але його розум знову повертався до іншої. — Але знаєш, є такі люди, які запам'ятовуються назавжди, навіть якщо ти зустрів їх лише на мить.

У цей момент Естерія повільно піднімалася сходами, прямуючи до своєї кімнати. Вона була втомлена після вечора, і її очі мріяли про сон. Її рухи були м'якими, спокійними, наче вона ховала щось глибоко всередині, щось, що ніхто не мав побачити. Вона не знала, що хтось, кого вона навіть не помітила, продовжує думати про неї і цього не може забути.
 

Раель лежав на ліжку, відкинувшись на подушки, розслаблений після ночі, проведеної з Віель. Його думки, однак, не відпускали образ Естерії. Він бачив її лише мигцем, але цієї миті було достатньо, щоб запалити в його серці дивний вогонь.

Віель, піднявшись із ліжка, поправила волосся і вдягла легкий халат, намагаючись не показувати, як її дратує його відсутній погляд. Вона наблизилась до нього, намагаючись розпізнати, що він відчуває.

Віель відчула, що це не вся правда. Її очі звузилися, а пальці стислися на поясі халата. "Як цей гад міг думати про мою невинну сестру", — промайнуло в її голові, і вона ледь стримала злість.

— Ну, ніч уже закінчується, — сказала Віель, ховаючи свої емоції за натягнутою усмішкою. — Сподіваюся, ти отримав усе, чого хотів.

Раель кивнув, підводячись і натягаючи на себе сорочку. Він уже не дивився на Віель — його думки були десь далеко, і вона це відчувала.

— Дякую, — коротко кинув він, виправляючи комір. — Це було… приємно.

Віель тільки кивнула, спостерігаючи, як він збирається. Коли він підходив до дверей, її очі впіймали його погляд ще раз.

— Сподіваюся, ти не забудеш цю ніч, — прошепотіла вона, але в її голосі звучала прихована загроза.

Раель зупинився на мить, дивлячись їй у вічі. Він усвідомлював, що Віель розгадала його думки, але нічого не відповів. Його погляд знову відвернувся, а серце стислося при спогаді про Естерію, яка, можливо, вже готувалася до сну, не знаючи про його нічні думки.