Розділ 9 Пропозиція нізвідки

 - Яка пропозиція? - запитую здивовано я.

 - Та, якщо коротко, мені подарували два квитка в клуб. А піти ні з ким. Тому прийшла до тебе.

 - До мене - повторила я, це було ніби питання до самої себе.

 - Так.

 - Пробач, але я не дуже хочу йти в клуб. Та й вдягнути мені немає що.

 - Знаєш, відмазка така собі. У мене в шафі повно одягу.

 - Але в мене повно справ - збрехала я.

 - Яких? 

 - Будь яких. 

 - Та годі. Тобі все одно немає, що робити 

 - Я не знаю чи...

 - Клас! Час і адресу скину. До зустрічі.

І пішла геть з бібліотеки.

Капець.

Олівію я знаю 3 роки. Вона перейшла в 11 класі у нашу школу. Ми іноді спілкувалися. Не те, щоб ми були подругами, просто знайомими. Але з  того часу вона майже не змінилася. В неї світло русяве волосся трохи нижче плечі. Шоколадні очі, пухкі губи і рум'яна щічки. Зростом вона трохи вище мене. 

Вона не дала мені вибору. 

Щось відчуття у мене дивне.

Після закінчення пар 

На мій подив Алан мене більше не чіпав. Просто сидів, навіть не намагався робити вигляд, що слухає викладача. Іноді кидав погляди, але я робила вигляд, що не помічаю цього. 

Щось тут не те.

Після останньої пари до мене підійшов Олівія і повела до себе у кімнату в гуртожитку.

 - Думаю, що ця спідниця тобі підійде - вона кинула мені чорну спідницю.

 - Хіба вона не занадто коротка? - питаю я.

 - Ні, як раз під твою фігуру - заперечила Олівія - Тепер потрібно знайти якусь кофтинку чи що. 

Я зіткнула. 

 - О, знайшла! 

Олівія простягла мені чорну кофту з широким рукавами. 

 - Якщо не хочеш сильно привертати увагу, то можеш просто замаскувати синці під очима і нафарбувати вії. 

Я кивнула.

Минуло 20 хвилин 

Поки я фарбувалась, то Олівія зібралась, і ми пішли.

Виявляється цей клуб не так далеко, як я думала. Всього 15 хвилин ногами.

Коли ми підійшли до клубу, то на вході стояло двоє грізних охоронців. 

Ну звісно. Без квитків нікого не пропустять.

Олівія широко посміхнулася і дала два квитки. Вони перевірили їх і пропустили нас. 

 - Фу, які не ввічливі. Навіть не посміхнулись - скривилась Олівія - Будеш пиво?

Я одразу похитала головою.

 - Ні, не п'ю. Хіба що, щось безалкогольне. 

 - Добре, ходімо до барної стійки - мовила вона і потягнула мене кудись.

Саме біля барної стійки було багато народу, вільного місця немає. 

Але Олівію, здається це не хвилює. Вона проштовхалася зі мною крізь людей. 

Мені здавалось, що це неможливо. 

За мить в руках Олівії опинилося пиво, в в моїх щось безалкогольне. 

 - Що це? - запитала я.

 - Безалкогольне мохіто - відповіла вона, відпиваючи свій напій. 

 - О, дякую.

За хвилину трек змінився на щось романтичне. Більшість людей розділились на пари і танцюють. В тому натовпі танцюючих пар я помітила Олівію Вона вже танцювала з якимось хлопцем. Швидка.

 - Не знав, що ти ходиш в клуби - прозвучав дуже знайомий голос. 

Я обернулася. 

Переді мною стоїть Алан.