Розділ 8

Еліс

Від кожного його дотика моє тіло здригалося, як від льоду. А Алан насолоджувався цим. 

Я дурію.

Що він взагалі про себе думає? Якщо він зірка, то йому все можна? 

Я намагалася ігнорувати його. Але коли він так близько, це складно. 

Те, як він бере моє волосся, здається з ніжністю. Але це тільки обгортка. 

Коли він гладив ногу, це була остання крапля. 

 - Припини.

 - Тобі не подобається, чи навпаки, занадто подобається? - сказав мені на вухо. Його дивно гаряче дихання обпікало шкіру. 

Я відчула, як всередині все закипає. 

Перепросивши, я попрямувала у вбиральню. 

Вмиваюся холодною водою, щоб прийти у себе. 

Телефон завібрував від нового повідомлення. 

Мая: привіт) хочу попередити, я повертаюся додому(. Вчора дзвонив батько, вдома деякі проблеми, маю йому допомогти. Вибач, що так раптово і не попрощалась.

Що? Повертається? Додому? 

Саме зараз, коли починається катастрофа? 

Чудово.

Elis: привіт, шкода. Гарної дороги. 

Така зовсім коротенька відповідь. Але краще така, ніж довге повідомлення з моїм невдоволенням. 

 - Гаразд - мовила сама собі.

Мені вже потрібно повертатися, я тут сиджу досить довго. 

Роблю глибокий вдих і видих. 

Виходжу і дивлюся чи нікого нема. На щастя нікого. Повертаюся в аудиторію. Алана немає. Це вже точно на краще. Але куди він зник? 

Швидко сідаю на своє місце. 

 - Вже повернулася? - почула голос, який останнім часом мене бісить. 

Мушу визнати, я трохи налякалася.

 - Не бійся,  я не кусаюся. Принаймі поки, що. 

 - Що ти від мене хочеш? - запитую на пряму. 

Алан нахилився до мене, ледь не торкаючись губами мого вуха. Мурахи аж по шкірі пішли.

 - Тобі ще зарано це знати - прошепотів він - Але скоро дізнаєшся. А поки що... Поки що, я просто буду поряд. 

 - Ти не можеш постійно бути поряд. Ще й якщо я цього не хочу - заперечила я.

 - О, повір, можу. Ніколи не сумнівайся в мені.

 - Ти занадто високої думки про себе.

 - А ти занадто зухвала і серйозна. Але саме це і тобі мене зацікавило. Проте є ще одне, що мені сподобалося.

 - Що? - не зрозуміла я.

 - Нічого. Помовч трохи. 

Відчула, як знову все закипає. Але промовчала.

Нарешті пара закінчилася. 

Я швидко зібрала речі і покинула аудиторію.

Що ж, тепер мій старий статус знову зі мною. Студентка-одиначка. Але ненадовго. 

Хочеться побути наодинці, але в шумному коридорі це неможливо. Проте я знаю де тихо і спокійно. 

Звісно ж бібліотека.

Алан

Як тільки пара закінчилася, Еліс одразу ж чкурнула з аудиторії. Намагається сховатися. 

Наївна. 

Стіни бібліотеки для мене, як картон, який можна вибити одним лише ударом. Вважає, що стіни - це її захист, але не розуміє, що сама заганяє себе в пастку. 

Сьогодні чіпати Еліс вже не буду. Я її вже вдосталь "подражнив". Це зробить для неї, таку собі ілюзію свободи. Ілюзію, лише ілюзію.

Зараз Еліс навіть не уявляє, що на неї чекає. З думок мене виходить дзвінок. 

Олівер. 

 - Ало - чую, як тільки беру слухавку. 

 - Привіт. Щось термінове? 

 - Якщо коротко, то я отримав два пропуски в закритий клуб. Думаю, ти сам знаєш, що я тобі скажу.

 - Звісно знаю - закотив очі я - Але знаєш, я погоджуся. Адже я подбаю про те, щоб там був ще дехто.

 - Що? Сам Алан Блек погодився? Та невже? Я приємно здивований. 

 - Кажи у скільки і де - сказав я.

 - О 17.00, адресу скину повідомленням. 

 - Гаразд. До зустрічі - і кинув слухавку.

 Що ж, тепер потрібно зробити так, щоб у клубі з'явилася Еліс. І я вже знаю як.

Еліс

Чомусь раптом в бібліотеці з'явилася Олівія - наша староста. 

 - А, Ось ти де. Треба було одразу ж сюди прийти.

 - Нащо ти мене шукала? 

 - Та, короче, у мене є пропозиція.

Ловіть додатковий розділ. Ваша Valerishkaaa