Розділ 4 Підготовка до концерту

Сьогодні я вирішила зробити пучок, вдягнула спідницю і кофту. Мінімум макіяжу і готово. Пучок вийшов недбалим, але нічого. Це навіть додало моєму образу естетики.

Все готово, тому йду до університету.

У аудиторії, поки пара ще не почалася, до мене підбігла Мая.

 - Привіт! - вигукнула вона і обійняла мене 

Чесно, я трохи здивована.

 - Привіт - відповіла - Яка муха тебе вкусила?

Вона покліпала очима.

 - Та ніяка - вона знизала плечима - Просто я рада.

 - І яка ж причина твоєї радості?

 - Просто із-за концерту Алана, у нас відмінять дві останні пари. 

Краще б були ці кляті пари.

 - Клас... - я спробувала видавити з себе посмішку. Сподіваюся вона не виглядає фальшивою.

 - Клас? Та це ж супер! 

Не супер, а жах...

 - Тому ми йдемо до мене і перетворюємо тебе з супер розумниці, а супер круту версію тебе.

О ні, тепер це точно жах...

 - А це обов'язково? - надією запитую я.

 - Звісно обов'язково! Не піде ж ти в цьому.

Я зітхнула.

Мені не викрутитися.

Після пар 

Я сиджу на ліжку Маї і  спостерігаю, як її одяг летить то вліво, то вправо, то в мене.

 - Не те, не те. О! А ось це те, що треба! 

Мая витягла коротку чорну сукню, що облягає фігуру.

 - Ти серйозно? - запитую я - Я це не вдягну.

 - Так, ти це вдягнеш. І ніяких відмовок.

Я закотила очі і зітхнула.

Мая кинула мені сукню.

 - Вдягай, в потім я зроблю тобі мейк. І щось вирішимо з волоссям. 

Я цикнула і пішла до ванної. 

Виходжу, і у Маї аж сяють очі.

 - Ти виглядаєш у цій сукні неперевершено.

 - Можливо якусь довшу? Мені у ній не дуже комфортно.

 - Ні-ні-ні. Ти підеш у ній і крапка - сказала вона, схрестивши руки.

Да-ам, до цього мене точно не готували. 

Вона мене посадила навпроти дзеркала, розвернула до себе і почала творити на мені, як Дайвінчі. 

Через 20 хвилин вона нібито закінчила.

 - Все! Ще волосся тобі випрямлю, і ти - цукерочка.

Я знову зітхнула.

 - Ти вже зітхаєш десятий раз.

 - Не десятий - заперечила я - Ще довго?

 - Недовго, якщо ти не будеш крутитися, бо я зараз всі пальці обпечу. 

Пройшло 5-7 хвилин і Мая нарешті закінчила.

 - Вуаля! - вигукнула вона і розвернула мене до дзеркала.

 - Ого - мовила, розглядаючи себе.

Очі були виразними, синці під очима не було, а губи у мюдовій помаді.

 - Тепер можемо йти - сказала Мая.
Так не хочеться, але що ж поробиш.

Нас забрали таксі і через 5 хвилин ми вже були біля входу. 

Ну що ж.

Все найстрашніше попереду.

Перепрошую за відсутність, зараз перебої зі світлом, тому ось так. Але я все ж таки встигла написати для вас новий розділ. 
Прошу підтримати мене вподобайкою і підпискою. А щоб не загубитися, додайте у бібліотеку.

Ваша Valerishkaaa)