Розділ 13. Чари і магія

Ой очі, очі, очі дівочі…

Темні, як нічка, ясні, як день

Ви ж мене, очі, плакать навчили,

Де ж ви навчились зводить людей?

- Прокляття, - винесла я вердикт, ледь глянувши на першу жертву. - Сильнішого я не зустрічала досі… Але його хтось мав впустити. Цей хтось або гість, або прислуга.

- Як це “впустити”? - нахмурив брови Дар.

- Коли ми були на місці вбивства панянки Камелії, ти звернула увагу на відчинене вікно, - пригадав Ерот. - Це пов’язано?

- Так. Енергетика кожного дому захищає тих, хто в ньому є, а особливо своїх хазяїв, від злої волі. Недарма кажуть “мій дім - моя фортеця”. Щоб зламати опір домівки проникненню ворожої волі і впустити в чийсь дім якусь гидоту, треба відчинити вікно чи двері після заходу сонця і сказати щось на кшталт “я впускаю злу силу в цю домівку”. Звісно, формулювання можуть відрізнятися, але зробити це повинен той, кого хазяї добровільно впустили до себе. Тому, щоб посилити захист свого дому, я постійно ділюся з ним власними силами. Мама казала, що вже те, що я люблю свій дім забезпечує певну міру захищеності, але час від часу варто передавати будинку частку своїх сил, щоб не дати ворожій волі проникнути туди. Тому я роблю так, як вона вчила. І дім Віоли, до речі, я теж так само убезпечую, хоча вона про це навіть не здогадується.

- Ти… що?... - очі подруги тепер нагадували два озера. Я просто знизала плечима.

- Кажеш, «добровільно впустили». Під час свята коло підозрюваних просто казково обмежене, - Ерот скривився. - Юлію, йди перевір залу і…

- Уже йду.

Коли двері за піромагом зачинилися, я вирішила поділитися з присутніми дечим, що мене неабияк бентежило в цьому проклятті:

- Але тут є ще щось… Не можу сказати напевне, що саме, але це точно не чисті відьомські чари, а щось складніше й набагато небезпечніше. Це якесь поєднання. Я б сказала, що тут і магія замішана.

- Тобто хтось поєднує чари та магію? - уточнив Ерот.

- Саме так. Схоже на…

Мене обірвали на півслові двері, які різко відчинилися.

- Некроманта викликали? – з похмурою саркастичністю поцікавився Веремій.

- Саме ти мені й потрібен! - я зраділа вампіру, наче рідному. - Підійди-но. Глянь на цього бідолаху. Ти нічого не відчуваєш?

Некромант звів брови докупи, а його вираз обличчя став напруженим.

- Відчуваю, - сказав він повільно. - Але це ж неможливо.

- Я теж так думала.

Ми перезирнулися з однаково неспокійними поглядами.

- Може, ви й нам розкажете? Їхній час спливає, - імператор, який стояв у темному кутку кімнати, схрестив руки на грудях і кивнув у бік проклятого хлопця, який ставав дедалі блідішим.

- Для накладення прокляття було поєднано відьомські чари та некромантію, - напівживим голосом пояснив Веремій.

- Ось, як вона дає собі раду з душами! - я аж підскочила від очевидної здогадки. - Адже відьми не мають хисту працювати з такими делікатними матеріями, як людські душі! Її спільником мусить бути некромант. Ось, як вона забрала собі душі послідовниць - за допомоги ритуалу, проведеному некромантом. Ось, як вона відправляє одразу в Позасвіття душі своїх жертв.

- Але ви ж можете бачити душі, - зауважив імператор. - Ти сама про це казала.

- Зазирнути в чужу душу та вміти вгадувати почуття далеко не те саме, що торкнутися душі. Взаємодіяти з нею можуть тільки некроманти. Правду я кажу, Веремію?

- Так. Але як Пані зуміла поєднати?.. - очі вампіра раптом розширилися і він, вражений раптовим здогадом, зазирнув мені у вічі. - Кажеш, твоя матір перша здогадалася, як поєднати алхімію з чарами?

- Наскільки мені відомо.

- А більше вона ні з чим не працювала? Може, до вас, не знаю, вампір колись у гості приходив? Чи, може, некромант який?

- Ні, ти точно перший вампір, якого я зустрічала, того я тебе й остерігалася спершу. А от щодо некромантів… Мій тато некромант, і доволі хороший. А ще в нього є брат - дядько Тадеуш. Тато не любив показувати свою магію нам із сестрою, а от дядько… він одного разу змусив труп мишки, з яким гралася Аза (то наша кицька), рухатися. Ліля була просто в захваті, хоча мені тоді стало трохи… незручно…

- Хтось із них працював з твоєю матір’ю? - допитувався Веремій.

- Ну, так. Бувало, вони втрьох зачинялися в кабінеті і над чимось натхненно працювали. А чому ти питаєш?

- Подумай. Твоя матір відкрила спосіб поєднувати такі різнорідні матерії, як алхімія і чари! То чому ж їй було не відкрити спосіб зробити те саме з магією і чарами? Найпростіше, маючи двох магів під боком, їй це було б зробити з некромантією.

- Ти хочеш сказати, що моя мама допомагає цим ненормальним?! - я була готова вибухнути від обурення, а кулаки стиснулися всупереч моєму бажанню.

Та як він сміє?!...

- Я цього не казав.

- Але ти так подумав. Може, ти ще скажеш, що мама і є та сама Пані?!