Розділ 2. Наша відьма!

Ти не мала звички просипатися рано
Після танців на столі
Зранку трохи погано...

ТІК, "Альо-на"

Наступного ранку

Святі стихії, як же голова болить! Невже мене вчора приклали чимось важким по макітрі? Все могло бути, ніц не пам’ятаю. Ох, а водички як хочеться! А в роті такий гидкий присмак… Що я взагалі пила?!

Сподіваюся, я вдома. Геть не пам’ятаю, де спати лягала. Обережно і повільно розплющила очі і побачила рідну стелю. Так, я вдома, у себе в спальні на другому поверсі “Пелюстки Лілії”. Тепер треба повільно й обережно, без різких рухів, сповзти сходами, взяти трави і зварити зілля від похмілля. І чого я раніше ним не додумалася запастися? Хоча… Це я вперше в житті напилася. Випадок, скажімо так, безпрецедентний.

Я повільно і дуже плавно сіла, відчуваючи, як тріщить і гуде голова, наче вночі мій мозок розвалився на дрібні шматочки, а тепер поступово і дуже болісно склеювався докупи.

- А це ще хто? - прохрипіла так, ніби сто років бродила пустелею, не маючи краплі води в роті.

Знали б ви, який жах я відчула, коли побачила в ліжку поруч із собою широку голу спину особи чоловічої статі! Він же в самих штанах! Ні, я не могла настільки нічого не тямити, щоб… щоб…

Я з полегшенням видихнула, коли побачила, що на підлозі, постеливши під себе ковдру лежать ще двоє хлопців і дівчина.

Отже, ми просто вчора випили, нас принесло сюди і ми попадали, де бачили.

Що ж, Віола з пані Мелашкою можуть мною пишатися – я, нарешті, знайшла нових друзів, як вони й хотіли.

О, я навіть пам’ятаю цю дівчину. Вона людина й маг. Як же її там? Ясмина, здається. Я з нею познайомилася біля стійки в тому барі. Я вже допила свій коктейль і хотіла йти додому, але вона підійшла до мене і та-акий смачний коктейль порадила… Після нього, правда, я вже погано щось пригадую. Пам’ятаю, що вона потягнула мене танцювати і познайомила зі своїми друзями… От друзів її вже точно не пригадую, бо це вже було після третього не менш смачного коктейлю…

А далі – суцільна темрява.

Я обережно перелізла через смуглого дроу і встала з ліжка, викликавши лише неясне бурмотіння чоловіка крізь сон.

Так, тепер треба терміново спуститися вниз і позбутися цього головного болю…

Я майже наосліп набрала в комірчинці необхідних трав для зілля проти головного болю і зілля проти отруєння, адже рецепту єдиного зілля проти похмілля я не знала. Хто ж міг подумати, що воно знадобиться?! Хвилин за десять панацея була готова. Подумавши, вклала в обидва зіллячка для ліпшого ефекту дрібку відьомської магії. Однаково ніхто не бачить – можна трохи почаклувати.

Випивши по півстакана гіркої, але освіжаючої профільтрованої рідини, я відчула, що тепер можна жити самій і рятувати життя інших. Саме тому я налила решту зілля у два глечики, захопила чотири стакани і понесла піднос з усім цим ділом нагору – лікувати своїх вчорашніх товаришів.

І треба розпитати, чи пам’ятає хтось із них, що ми там вчора робили, а то мучить мене неясна підозра… Цікаво, чому це я в одязі покоївки?.. Стихії, хоч би ми нікому вчора не нашкодили і самі не вплутались у щось небезпечне!

Першим ділом я розбудила Ясмину і зцілила її.

- Квіточко, ти знаєш, як сильно я тебе люблю? – дівчина зі шкірою темною, як чорний чай, злегка просльозилася і полізла обійматися. Її густі чорні кучері лоскотали мені носа.

- Ясмино, можеш розповісти, що ми вчора встигли натворити? Просто я взагалі нічого не пам’ятаю після третього коктейлю. Я навіть цих чоловіків не пам’ятаю, - я жалібно поглянула у незвичні для людей з її зовнішністю фіалкові очі, які так сильно виділялися на фоні шоколадної шкіри.

- Ти серйозно нічого не пам’ятаєш? – дівчина недовірливо примружилась. Я дуже-дуже нещасно похитала головою… а Ясмина нестримно захихотіла! – Святий бог Землі! Ти багато втратила!

- Розповідай уже. Будь ласка!

- Спершу треба розбудити цих йолопів. Я теж не все пригадую, хоча в моїй пам’яті лишилося явно більше, ніж у тебе. Може, вони мене доповнять, і отримаємо повну картинку.

Так ми й зробили. Чоловіки, очунявши після зілля, хижо поглядали на пусті склянки на підносі. Оскільки я добре знала, чого всі ми хочемо зараз найбільше, повела всіх на кухню - на водопій. Хоча більшість симптомів похмілля й минула завдяки моєму відьомському дару, який значно прискорив і посилив дію зілля, спрага нас мучила страшенно.

Пізніше я заново познайомилася з учорашніми друзями, які були дуже люб’язні зі мною. Хоча те, як вони плескали мене по плечі, наче давнього товариша, викликало навіть більше підозр… Щоб я за один вечір настільки міцно здружилася одразу з чотирма особами? З моїм браком довіри і нелюдимістю? Складно повірити.

Дроу, з яким я прокинулася в одному ліжку, був привабливим високим смаглявим не-магом на ім’я Ерот - він служить в Батальйоні. Коли дроу вдягнув свою чорну сорочку, я, хоч і дещо затуманено, але змогла пригадати, що ніби танцювала з ним. Срібні квадратні ґудзики його сорочки видаються аж надто знайомими. Чоловік підтвердив мою здогадку з незрозумілою усмішкою.

- Ти чудово танцюєш, Квітко. Особливо прекрасним був танець на столі, коли ти зацідила ногою прямо в ніс Гордієві! Ніколи не забуду це видовище!