Частина 3. Як у Петра зник палець під час гри

Валентин та Петро продовжують грати у свою гру, що їм допомагає розкрити свої таємниці та поділитися незвичайними історіями. Петро, трохи неспокійний, знає, що його черга поділитися чимось особливим.
— Слухай, Валентине, я маю історію, яку я не дуже часто розповідаю. Вона була важкою для мене, але вона сформувала мене таким, яким я є сьогодні, — зітхаючи почав Петро.
Валентин, який завжди був турботливим другом, підтримливому наставнику, поклав руку на руку Петра, вказуючи, що він готовий слухати.
— Коли я був молодим, — почав розповідати Петро. — Я грав на гітарі в своїй власній рок-групі. Ми були молодими, амбітними і повні мрій про успіх. Виступали на різних концертах, розвивали свій стиль та набирали популярність серед молоді. Але одного дня, під час нашого найбільшого виступу, сталося щось, що змінило моє життя назавжди.
Валентин, занурений у історію Петра, чекає з нетерпінням, щоб дізнатися, що саме сталося.
— Під час гарячого виступу, — продовжив Петро. — Коли ми грали на повну потужність, я втратив контроль над своєю гітарою. Якимось чином, мій палець застряг у струні, і коли я спробував його витягнути, відчув жахливу больову хвилю. Я знаходився в шоці, коли побачив, що мій палець просто відірвався під час гри.
Валентин зі страхом дивиться на Петра, не можучи уявити, яким жахливим це моментом було для його друга.
— Була кров, біль і шок, — розповідав Петро, починаючи хвилюватися. — Мої товариші з групи відразу зупинилися, а глядачі затримали подих. Я відразу був доставлений до лікарні, де мені зробили екстрену операцію, але не змогли відновити мій палець. Він був назавжди втрачений.
Валентин відчуває біль і сумнів у своєму серці, бачачи, як Петро розповідає про цей жахливий інцидент.
— Було неймовірно важко прийняти цю втрату, особливо для мене, як гітарист, — хвилюючись, продовжував Петро. — Палець був не лише інструментом моєї музики, він був частиною мого самовираження. Я провів безліч годин тренувань, вдосконалюючи свою техніку, і раптово все зникло. Часом я відчуваю сумність і ностальгію за тими днями, коли мій палець був ще зі мною.
Валентин мовчки слухає Петра, відчуваючи його біль і тугу.
— Але, дивно, ця травма також змінила мене, — ще більше хвилюючись, розповідав Петро. — Втрата пальця підштовхнула мене до пошуку нових шляхів самовираження. Я почав вивчати нові інструменти, навчився грати на клавішах та барабанах. Виявилося, що у мене є потенціал у цих областях, який я навіть не підозрював. І хоча гра на гітарі була моєю страстю, я знайшов інші способи висловити себе через музику.
Валентин відчуває пишну гордість за свого друга, який зумів знайти новий шлях після такої травми. Він навіть не підозрював, що у Петра могла статися реальна біда: зникнути палець з руки. Але ви про це дізнаєтеся у кінці цієї частини.
— З часом я зрозумів, що це не просто втрата, а можливість для змін, — продовжував Петро, не підозрюючи про зникнення свого пальця у реалі. — Я почав співпрацювати з іншими музикантами, виконувати експериментальні проекти і писати музику для інших артистів. Ця подія, яка здавалася кінцем мого музичного шляху, насправді відкрила переді мною нові горизонти та можливості.
Валентин усміхається, відчуваючи натхнення від Петра, який зміг знайти світло у темряві.
— Так, втрата мого пальця болісна історія, але вона також стала поштовхом для мого розвитку. Я навчився цінувати те, що маю, і бути вдячним за те, що можу робити. І хоча я більше не граю на гітарі, я знав, що насправді своїми пальцями можна грати не тільки інструменти, а й тими, які ми часто використовуємо у житті, — закінчив Петро, поки не сталася одна біда... Але яка? Зараз дізнаєтеся.
Валентин і Петро, все ще поглинуті своїми історіями, сидять за столом, коли раптово Петро здригається від болю. Він випускає крик і схоплюється за свою праву руку. Валентин, зляканий, підбігає до нього.
— Петро, що сталося? Чому ти кричиш? — запитує Валентин з панікою в голосі.
Петро, зіскакуючи на ноги, трясучись від болю, показує на свою руку.
— Валентине, мій палець... він просто зник! — каже він, здивований і переляканий водночас.
Валентин дивиться на Петрову руку і дійсно бачить, що палець зник. Він не міг повірити своїм очам.
— Це... це неможливо, Петро! — не вірив у це Валентин, але запитав: — Що може призвести до такого?
Петро, все ще збентежений, намагається зібратися.
— Я не знаю, Валентине, — промовив Петро, тримаючись за свою руку. — Як тільки почув біль, я відчув сильний тягар і втратив контроль над своєю рукою. І тоді... це сталося.
Валентин задумливо споглядає на Петра, відчуваючи сумнів і тривогу. Це було жахливе видовище у житті Петра. Але це вже інша історія цієї частини.