Частина 1. Початок гри

Петро і Валентин сідають за старий дерев'яний стіл, що стоїть у куточку Петрової кімнати. Вони розставляють колоду карт перед собою, і невизначеність майбутнього наповнює повітря неспокоєм.
Петро, трохи нервуючи, поглядає на Валентина і запитує:
— Ти впевнений, що гра „Правда чи Брехня“ не принесе нам неприємностей?
Валентин посміхається та відповідає:
— Знаєш же, Петро, навіть найбільші ризики можуть принести нам найважливіші відкриття. Ця гра дасть нам можливість побачити одне одного з нової перспективи та підсилить нашу дружбу.
Петро трохи розслаблюється, бо вірить у слова свого друга.
— Ти, мабуть, правий, Валентине, — погодився на це Петро. — Ми завжди були чесними один з одним, і ця гра допоможе нам ще більше зблизитися.
Валентин витягує колоду карт, мішає їх швидкими рухами та віддає Петрові.
— Ти починаєш, Петро, — сказав він йому. — Розкрий свою історію, і дай мені можливість вгадати, чи це правда чи брехня.
Петро бере карту з колоди та ретельно розглядає її. Його очі сповнюються спогадами, коли він починає розповідати свою історію:
— В один літній день, коли мені було лише 10 років, я загубився у лісі. Була густа туманна пелена, яка вкривала все навколо. Моє серце билося так сильно, що я майже його чути не міг. Я блукав у лабіринті дерев, зляканий та самотній. Але тоді я почув голос...
Петро зупиняється, споглядаючи на Валентина, який зосереджено слухає його історію. Він продовжує:
— Голос належав старій жінці, яка жила в самому серці лісу. Вона врятувала мене та провела до дороги, що веде до мого села. Тільки пізніше я зрозумів, що ця жінка була магією, що охороняла ліс. Її доброта та мудрість залишили на мені незабутнє враження.
Петро усміхається, згадуючи той далекий день, а потім запитує Валентина:
— Отже, Валентине, це правда чи брехня?
Валентин задумливо дивиться на Петра, збираючись з відповіддю.
— Петро, твоя історія звучить дуже реально і вражаюче, — сказав він. — Я вірю, що ти справді пройшов через цей приголомшливий досвід у лісі. Тому я скажу, що це правда.
Петро відчуває хвилювання, чує, як його серце стукається швидше.
— Ти вгадав, Валентине! — зрадів він. — Це дійсно правда. Ця зустріч з магією лісу назавжди залишиться в моєму серці.
Валентин усміхається, радіючи своїй перемозі.
— Це була неймовірна історія, Петро, — сказав він, хлопаючи у долоні. — Тепер моя черга розкрити свою правду чи брехню.
З нетерпінням Петро дивиться на Валентина, очікуючи наступної загадки. Із загадковим посмішкою на губах, Валентин бере карту з колоди та починає свою історію:
— Коли я був малим хлопчиком, я одержав листа від невідомого відправника. Він запропонував мені можливість здійснити одне бажання, але за це я повинен був покинути свою рідну землю та вирушити у неймовірну подорож. Я не зміг відмовитись від такої неймовірної можливості і вирішив покинути своє рідне село...
Петро уважно слухає, занурюючись у світ Валентинової історії.
— Це звучить захопливо, Валентине, — нарешті промовив він. — Я завжди заздрив твоїй хоробрості та готовності відчути нові пригоди. Але це правда чи брехня?
Валентин посміхається, знаючи, що його історія заплутана. 
— Петро, — сказав він йому, сильно при цьому признаючись. — Ти завжди був моїм найкращим другом, і ти знаєш, що я не можу брехати тобі. Це... брехня.
Петро виявляє легку загальмованість, але швидко піднімає брову зі сміхом.
— Ти жартуєш, Валентине! — сказав він, сміючись. — Твоя історія звучала так реалістично. Але це був хороший хід. Ти мене здивував.
Валентин припустився своєї рольової гри з усмішкою:
— Так, Петро, це був мій хитрий план. Але пам'ятай, ми тільки почали цю гру, і ще багато захоплюючих моментів ми дізнаємося з цієї гри.