Глава 16

Пройшов день після наших вечірніх висновків за кружками чаю. За цих 24 години було знайдено труп чоловіка, якого знайшли в сидячому положенні з трояндою в руці. Його звали Денис 23 роки. Після розповіді Влада все стало більш зрозуміло, але вбивства продовжувалися і це вже було лячно. Багато людей виїжджають з міст через страх за себе та своїх дітей. Хтось боїться виходити зі своїх домів, бо знають, що вбивця ходить по стежках і можливо одна з цих стежок виявиться їхньою вулицею. Але всі чудово розуміють, якщо вбивця захоче зробити наступну жертву, то його не зупинить замкнені двері вашої оселі. Злочинці відчувають вашу радість, запах, страх, навіть агресію. 

Як довго ви б не ховалися вас однаково знайдуть. 

— Ванесса, з тобою все гаразд? — стурбовано запитала колега, що сиділа напроти мого робочого столу. 

— Так, а чому ти запитаєш? 

— Ти виглядаєш блідою, втомленою і сидиш на проти екрана вже хвилин десять, але нічого не пишеш просто дивишся в одну точку. — Я не слідкую за тобою, просто це важко не помітити. 

— Анжел все гаразд. — Усміхнено відповіла. — Просто задумалася, про події та новини які відбувають навколо нас, та і якщо чесно натхнення взагалі немає писати главу. 

— Розумію, сама сиджу ніби на голках статті виходять якимись сухими без емоцій. Бр. 

Я усміхнулася та розслаблено сперлася на стілець. 

— Як тобі ідея сходити на каву в суботу я знаю гарний заклад з приємними цінами.

— Ой. Я за всіма обома руками. 

Посміхнувшись один одному ми почали працювати. Після розмови в мене ніби з'явилося нове дихання пальці набирали текст зі швидкістю запуску ракети¹ тіло розслабилося, а ближче до кінця статті відчувала як і полегшення, так і легку агресію. 

— Анжела дякую тобі, після нашої розмови я поринула від пальців ніг до голови в статтю, це вийшла одна з найкращих моїх дописів за останній час. 

— Ванессо я тобі можу теж саме сказати моя нова стаття вийшла вже не такою сухою — як хліб який пролежав пару діб на повітрі й весь обвітрився. 

Я скривилася від такого порівняння, а Анжела притулила руку до губ аби приховати свою посмішку.

— Моя зупинка. — Сказала засмученим голосом чомусь взагалі не хотілося розходитися з цією дівчиною. Хоча нове знайомство з жіночою статтю викликали спогади, про Марію наші проведені разом ночі, недодивлені фільми, бо ми засинали посеред їхнього перегляду, прогулянки стежками вона постійно ходила з чаєм «Матча», а я ніколи не розуміла цього напою — це так дивно проживати життя яким не зможеш з нею поділитися, чи то сумні, чи радісні. Раптом в очах почала відчувати покоління різко видихнувши холодне повітря повернулася в реальний світ. Коли підняла погляд Анжела уважно спостерігала за мною ніби чудово розуміє, про що я думаю. 

— Здається твоя маршрутка вже на місці. 

— Ох. Дякую так би прийшлося йти пішки. 

Розійшлася з Анжелою легкими обіймами я зайшла в маршрутку сіла на останнє сидіння, це було моє улюблене місце і почала дивитися у вікно вдивляючись в прекрасні краєвиди. 

— Я дома. З дверей крикнула, бо Влад сьогодні мав бути дома ключове слово мав, бо надзвичайні ситуації відбуваються дуже часто. 

— Привіт. Чоловік поцілував мої кісточки пальців цей жест зажди заставляв мене ніяковіти. 

— Я приготував одну з твоїх улюблених страв. — Усміхнено сказав Влад. 

Як тільки я зайшла на кухню навколо серця з'явилося приємне стискання від емоцій. На столі стояли макарони звичайні макарони з м'ясною підливою, але для мене — це одна з найкращих страв на світі. 

— Дякую, дякую. — В мене мало сльози від щастя не пішли. 

— Як перший робочий день? Надіюсь обійшлося без Blecka. — В голосі Влада відчула напруженість та ще щось чого не змогла розібрати. 

— Все чудово. В мене здається з'явилася нова подруга Анджела ми випадково заговорили, а під кінець робочого дня домовилися зустрітися в суботу за горнятком кави. 

— Я радий за тебе, ти це заслужила. 

Всередині мене з'явилися зграя метеликів. 

— Дякую.

— За що? 

— Просто дякую. 

Ми деякий час помовчали і єдиним джерелом звуку було стукання вилок об тарілку. 

— Я сьогодні половину дня працював дистанційно, і здається з кожним днем ми наближуємося до правди. 

— Правда буде розкрита?

— Правда буде розкрита! 

1* ракети особливо корисні, коли потрібні дуже високі швидкості, наприклад орбітальна швидкість приблизно 7800 м/с