Глава 13

Я прокинулася від шуму в сусідній кімнаті. Не знаю скільки було годин, але по відчуттях та темноті близько 3 ранку, коли накинула атласний халат на свою піжаму вийшла з кімнати зустрівшись з зеленими очима Влада.

— Вибач, що розбудив я старався максимально тихо ходити, але вийшло як вийшло.

— Ем. А щось сталося? Чому ти в таку темноту кудись збираєшся? 

— Надзвичайна ситуація не роботі, негайно викликали потрібно їхати.

— Труп? 

— Так.

— Жінка, чи чоловік? 

— Жінка. Наскільки мені відома її звати Настя її впізнав чоловік, що йшов додому з нічної зміни. 

— Це той чоловік і знайшов труп? 

— Так.

Я кивнула головою та відійшла в бік даючи змогу пройти чоловіку до дверей. 

— Будь обережним. І розкажеш потім більше подробиць? 

— Розповім.

Від спокійного та впевненого голосу чоловіка я сама заспокоїлася. 

— До речі поки ти не пішов хотіла запитати, чи нема в тебе ноутбука?

— Є. Візьми в моїй кімнаті на робочому столі.

Після цього Влад вийшов залишивши за собою приємний запах парфумів. Я розвернулася на п'ятах крутнувшись і пішла в напрямку кімнати Влада в нього було як і очікувалося світло, тепло, приємно, охайно і всі предмети лежать на поверхні ніби чоловік їх клав по лінійці. Взявши ноутбук та до нього зарядний пристій пішла до своєї кімнати. Хоч в моїх нотатках вже був записаний початок статті я вирішила, що як прийду по речі її відразу видалю. Там були написані тільки здогадки, а вже пора писати факти. 

Правда чи брехня? 

Після Марії Федоренко було вбито чотири людини. Антон, Лілія, Микола, Настя. 

Стать чергується. Чоловік, жінка, чоловік, жінка. 

За методом тику можна здогадатися яка стать стане наступною жертвою.

Ніхто ніколи не бачить і не зможе побачити справжнього обличчя. Видно тільки голубі очі які викликають тільки страх і бажання потонути. 

Чому під нігтями в кожного знайденого тіла є чорне як смола болото? Бо вони тікали. Довго, швидко бігли аби вижити, але їм це не допомогло. Всіх їх знайшли та вбили, когось жорстокіше когось повільніше. 

Але є і людина яка змогла втекти можливо про неї одного разу напишуть в газеті з заголовком Вижила Ванесса Садикова. Так саме Ванесса Садикова ви правильно зрозуміли. На дівчину яка зараз пише ось це повідомлення теж нападали, але вона змогла залишити живою. 

А потім їй сняться пару ночей без перестанку кошмари, як велика огидна рука лізе до її зап'ястя, поправляє її чудове руде волосся, а потім дівчина дочекалася моменту вдарила в ніс вбивцю та побігла, що аж земля ніби затрусилася. 

Ось така історія. 

То - це правда, чи все ж брехня? Вирішувати тільки вам! 

Як тільки закінчила писати почала переглядати свою роботу і я залишилася задоволеною на всі дев'яносто та дев'ять відсотків. Якраз на половині редагування дверний замок почав прокручуватися. На моїй шкірі виступили різко сироти від незрозумілого холоду.

— Я дома. 

Всі переживання відійшли в дальню сторону, коли почула знайомий голос. Бистро піднялася та пішла на кухню. 

— Чудово. Як все пройшло? 

— Нормально. Тіло було знайдете в парку прив'язане до дерева, троянди не було, але це очікувано, бо жертва була жінка.

— Стоп. Прив'язана? Раніше такого ж не було?

— Ні. Не було, але це ж вбивця від них можна все очікувати.

Я відповіла тямущим поглядом.

— Чаю? 

— Не відмовлюсь. 

— Ти так і не заснула? — стурбовано запитав Влад. 

— Ні, але я написала нову статтю хочеш глянути? 

— Звісно, це для мене як честь.

Я поправила волосся за вушком та вийшла з кухні з сором'язливою посмішкою на обличчі.

— Ось. 

Влад зацікавлено почав читати, а потім підняв запитав: — Мені цікаво чому ти завжди пишеш маленькі або ж середні статті? 

— Це не образа, а просто цікавить. — Відразу виправдався Влад.

— Все гаразд, я не рахую це як образу. Я просто ніколи не люблю, коли пишуть багато непотрібної інформації мені стає нудно читати. Тому я завжди стараюсь писати невеликі, але, щоб читача заінтриговувала. 

— В тебе гарно виходить, особисто мені вже цікаво, що буде далі. 

— Думаю кінець буде хепіендом. P.S Я на це дуже сподіваюсь — прошепотіла більш для себе ніж для Чоловіка який стоїть поряд зі мною з неймовірно прекрасним обличчям. 

— Чай готов. 

Як тільки наший нічний ритуал закінчився ми розійшлися по кімнатах, щоб відпочити, але насправді я не заснула. Не змогла. 

Близько восьмої ранку сиділа за комп'ютером та горнятком теплого чорного чаю з лимоном. Влада не видно, але це і не дивно він працював в ночі. Як тільки опублікувала статтю зайшла в соціальні мережі написавши пару дописів почала мити посуд, а це було три чашки дві з вчорашнього чаю та одна сьогодні напевно я занурилася достатньо у свої дивні думки, бо почула й відчула присутність іншої людини вже після того, як помила посуд, витерла поверхню насухо та замінила рушники. 

— Доброго ранку. — Привітався Влад сонний, але як завжди прекрасний.

— Доброго. 

— Ванесса як ти дивишся на те, щоб увечері сходити в чудовий ресторан, або в будь-яке місце на яке ти покажеш пальцем? 

— Чудова ідея. Мені вже давно пора вигуляти свою новеньку синю сукню. 

Ми обоє дивилися один на одного з посмішками, а в наступну секунду моя потилиця в руках Влада, а його губи на моїх.