Глава 11

Коли прокинулася відчувала легку втому, але не фізично, повільно сівши в сидяче положення протерла правою рукою верхівку голови.

— О, ти вже прокинулася. — Сказав Влад з усмішкою на обличчі. 

Через цього я не стрималася і теж посміхнулася. 

— Так. 

— В мене є дещо для тебе. Я не знаю, що ти більше любиш каву чи чаю тому взяв обидва варіанти. Всередині мене з'явилося тепло.

— Чаю, дякую. — Усміхнено сказала.

Ми деякий час сиділи в мовчанні та єдиним звуком було стуком стаканчиків та звуки ковтків. 

— Ти....

Одночасно сказали.

— Давай ти перша. — Сказав Влад.

— Ти тут ночував всю ніч? 

— Так. Я ж не міг тебе саму залишити в офісі та й це було б дивно охорона могла тебе вигнати на двір. 

— Справедливо, але ж ти навіть не відпочивав.

— І, що? Знаєш скільки в мене безсонних ночей. І в мене було достатньо часу, щоб дійти до висновку з твоїм пограбуванням. 

— Ого. І яке? 

— Вбивця вже декілька разів з тобою зв'язується, але ніколи не вбиває. Ти сказала, що була в відключці, то чому він тоді тебе не вбив, а чекав коли прокинешся? 

 — Так, але пам'ятаєш зустріч в лісі в його руках був шприц зі снодійним. 

— Пам'ятаю. Є два варіанти він не планував використовувати снодійне на тобі можливо взяв аби перестрахуватися. Друге він хотів і мав тебе вколоти, але я даю гарантію та навіть ставку, що він би тебе не вбив.

Зависла тиша кожний нас занурився у свої думки.

— Мої всі речі залишилися в тому обгорілому дерев'яному будинку тому вважаймо я безхатько. 

— Нічого.

— Нічого? - Обурено сказала.

— Так. Ти всеодно б не залишилася у своїй квартирі, це небезпечно.

— Мг. А де ти мені кажеш жити? В камері ? Я звісно все розумію, але жити в пописаних стінах від якогось зека або зечки бажання ніякого нема. 

Влад розсміявся, а я за ним не стримуючись. 

— О, ні — це катерегочно ні. 

— Ти поживеш деякий час в мене. В мене звісно не велика квартира, але все ж місця для двох є. Я на нього вставилася своїми великими зеленими очима. 

— Але 

— Ніяких але. Нам не по 10 років, якщо залишилося на пару ночей нічого не станеться. 

Я прикусила губу, бо відразу згадала свої думки про його пухкі губи.

— Так, звісно. 

— Тоді я б була не проти, якби ми поїхали прямо зараз, бо я відчуваю себе вонючкою до того ж брудною вонючкою. Глянувши на своє відображення аж тіпнулася. 

— Поїхали. — Спокійно сказав Влад.

Чоловік встав перший та подав мені руку, щоб допомогти встати. 

Я вдячно посміхнулася. Але коли піднялася мало не покосилася ліва нога боліла.

— Як на рахунок того, щоб після душу поїхати до лікарні? 

— Чудова ідея. 

З допомогою Влада ми вийшли на вулицю та сіли в його «ford». 

Через приблизно 20 хв ми доїхали до його квартири. Вона була на 3 поверсі, коли увійшла в ніс кинувся відразу свіжий запах. Я роззулася та увійшла оглядаючи по сторонах. 

— Чудова квартира. 

Вона була затишна, світла 2-х кімнатна я посміхнулася, бо чомусь відчула себе як дома. 

— Можеш, будь ласка, показати де ванна кімната та пральну машину, бо мій одяг бажає кращого.

Чоловік провів мене та дав свою футболку зі спортивними штанами.

— Думаю тобі знадобиться новий одяг.

Я вдячно посміхнулася та зайшла в ванну кімнату вона була невеличка, але трішки більша за мою. Не знаю на скільки довго була в ванній кімнаті, але напевно достатньо, бо коли вийшла з кімнати відчула приємний запах пішовши в напрямок приємного запаху увійшла на кухню на столі стояли 2 тарілки з вівсянкою, а чоловік над ними, щось посипав. 

— Пахне дуже смачно. 

Влад підняв погляд з легкою усмішкою на вустах.

— Надіюсь ти любиш вівсянку з горіхами.

— Обожнюю. 

— Сідай їж, а потім поїдемо в лікарню.

— Добре, капітане. 

Через деякий час та приємних розмов ми все ж стали за стола.

Коли під'їхали до лікарні я пішла першою та зайшла в кабінет, а Влад став позаду. 

Лікарем був чоловік середніх років з легкими морщинками на обличчі. 

— Сідайте на кушетку. 

Він легеньким натиском натискав на мою ногу і ближче до пахвини відчула біль тому легко скрикнула. 

— У вас розтяжка ноги ви часом не пробували сідати на шпагат без розтяжки або бігали без передиху?  Я з Владом зустрілася поглядом.

— бігла. 

— Зрозуміло. Вам потрібний відпочинок на пару днів та менше фізичного навантаження. 

— Дякую лікарю я за нею простежу. — Сказав Влад ближче підходячи до мене. 

На своїх щічках відчула рожевий рум'янець.