Глава 6

Прокинулася о 8:30 та почала збирати на роботу вдягла чорні класичні штани та лонгслів підвівши губи блиском, вії тушшю зрозуміла, що повністю задоволена своїм зовнішнім виглядом. На дворі Прохладне тому вдягла дублянку. Починаю працювати о 9:00 тому спокійною ходою вийшла з квартири.  О 8:30 вже була на роботі, почавши діставати свої речі на телефон прийшли пару сповіщень відкривши побачила, вчорашнє знайдене тіло дівчини. В неї було світле волосся, струнке тіло, пухкі губи, але троянди поряд не було. Настрій відразу пропав, а подушечка пальця затрималася над клавітарою в роздумі. Що можна написати, якщо про просування вбивств нічого не відомо?.

Фетиш чи реальність? 

Зелена шкарпетка у квартирі першої жертви, троянда в руках другої жертви, що тоді з першою жертвою? Може бути тривожність, бруд під нігтями, як знущалась вбивця над своїм останнім експериментом? Тримав вродливу дівчину в заложниках пару днів, а потім йому набридло? А якщо, це була швидка смерть? Отруєння чи вбивство за старим методом — ніж. 

Все відбувалася в одному місці парку «Зустрінь білку» в якому є річка, вбивця наступний раз може цим скористатися навіть ножа не потрібно буде точити. 

18.03.2024 було знайдено труп жінки увечорі, а рано близько 6 вже огородили територію червоно-білою стірчкою. Тіло знаходилося в сидячому положенні спертою до дерева, але троянди ні поряд, ні в руках не знайшли. Чи означає це, що наступна жертва зробить нам вагому підказку? Думаю, що так. 

Наразі ми перебуваємо в режимі очікування та страху. Але не забувайте, що правду буде розкрито. 

Як тільки опублікувала главу зрозуміла, що робочий час закінчився. Взяла всі речі вдягла верхній одяг та вийшла з офісу. 

Підбори стукали по бруківці створюючи музику посеред пустої вулиці. Хтось різко пробігся біля мене, що я мало не впала. 

— Ей, хоч перепроси вибачення.

О Боже. Це той чоловік, що вчора тікав з парку. Сірий капюшон, міцна спина. Чорт, чорт. Бистро знайшовши контакт Владислава розповіла коротко ситуацію, і через пару хвилин він вже був тут.

— Куди він побіг? 

Я показала пальцем.

— Ти ж не поїдеш перевіряти? 

— Ні звісно. Він вже давним-давно втік.

— Але є камери спостереження, а тут знаходиться пару магазинів які нам допоможуть. 

Перший магазин був маленьким продуктовим магазином в якому немає камер. Інший був магазин одягу і тут наша удача повернулася до нас правильним місцем. 

На камерах які ведуть на вулицю було помітно як я йду, а потім різко з'являється інша людина.

— Зупиніть. — Твердим голосом попросив Влад.

Охоронець зупинив та почав повільно прокручувати момент.

Було майже неможливо розібрати риси обличчя, але чоловік повернувся достатньо, щоб скласти слідчий портер. 

Коли ми вийшли з магазину та подякували за допомогу повисла незручна тиша.

— В тебе є теорії хто це міг би бути? 

— Ні. — пригніченим голосом відповів Влад.

— Зараз поїду в відділок потрібно скласти портрет з побаченого, а потім пора діяти ніхто не знає скільки буде жертв. 

— Ти взагалі відпочиваєш? Я ніколи не бачила, щоб людина так зациклилась на роботі. Я звісно розумію по вулицях вбивця ходить, але від сплячого мента теж мало толку буде. 

— Так, відпочиваю. — Голос Влада прозвучав більш спокійно. 

— Відпочиваю в суботу вечері в чудовому барі. 

— О. То не все втрачено. Пожартувала я. 

— Сподіваюсь. 

Коли ми дійшли до мого під'їзду я розвернулася обличчям до Влада і посміхнулася широкою яскравою посмішкою. 

— Можливо однієї суботи ми зустрінемося з тобою в барі, а не, тому що на мене напали з ножем. 

— Судячи з того, як ти любиш пригоди та з'являтися не вчасно, то я не здивуюся, якщо все ж зустрінемося не в барі. 

— Побачимо. 

— На добраніч, Владе. 

— На добраніч, пригодницька.

Я не встигла запитати про цю кличку, бо Влад розвернувся та бистрою ходою попрямував у інший напрямок. 

Коли увійшла у квартиру ніби все було як і залишила, але дивне відчуття не покидало поки не побачила на кухонному столі клаптик паперу з написом: Зустрінемося завтра о 21:00 в парку «Знайди білку»