Глава 1

Сьогодні 8.03.2024

Рівно два дні після смерті Марії 48 годин підготовки до одного з найгірших днів мого життя. Їжа відчувається як шматок картону, а бажання виблювати стає більшим та більшим. 

9.03.2024

Цей день настав рідні, друзі, колишні однокласники всі зібралися 0 12:00, щоб попрощатися з Марією Федоренко можливо прямо тут біля мене стоїть вбивця моєї найкращої подруги пускаючи фальшиві сльози,  а я вдягнута в чорну максісукню з хусткою на голові чекаючи закінчення цього жахливого дня. Нового дня першим ділом після роботи вирішила поїхати на квартиру подруги, щоб знайти якусь зачіпку. Війшовши в коридор помітила не помитий посуд, розкиданий одяг це досить дивно тому, що Марія завжди слідкувала за порядком. 

Підійшовши до раковини помітила свіжі сліди від їжі на тарілці, це могло тільки означати, що хтось тут був або живе від цієї думки по тілу пройшлись сироти потрібно вшиватися подумала я, але погляд зачепився за невеликий клаптик тканини під диваном нагнувшись зрозуміла, що це зелені чоловічі шкарпетки Що? Марія ніколи не запрошувала чужих людей, а особливо чоловіків на цій думці я розвернулася та пішла швидким кроком поклавши шкарпетку в сумочку. Потрібно викликати копів. 

Після п'яти хвилинних вагань стоячи на останній сходинці до поліційного відділу все ж наважилася увійти. Мене зустрів чоловік років 30 з м'язистим тілом та зростом 180 см

— Доброго дня. Чим можу допомогти? 

— Доброго. Мені потрібно побачити слідчого який займається вбивством Марії Федоренко.  

Чоловік взяв телефон та почав комусь телефонувати 

— Так Владислав Ігорьович саме, про Марію Федоренко - гаразд, я вас зрозумів. — сказав чоловік в трубку.

— Я вас проведу. 

Махнувши головою зі згодою я пішла за ним. Пройшовши 2 коридор та один поворот ліворуч ми потрапили до великого кабінету в сучасному стилі, але увага була направлена на чоловіка повернутого до мене спиною. 

— Доброго дня. Привіталася я першою.

— Доброго. Впевнений голос цього чоловіка викликав у мене сироти.